"Пам’ятаю матч із Буассон. Вона доводить, що в тенісі не може бути рамок"
– Ви вперше в кар’єрі потрапили у кваліфікацію Вімблдона. Вітаю! Здійснилася мрія?
– Я можу сказати, що для мене це досягнення дійсно особливе. Тому що мені цей Вімблдон багато чого коштував: у мене був дуже складний і довгий шлях. Тому що піднімалася я без спонсорів. Я не з багатої родини. А всі знають, що теніс – це доволі ресурсозатратний спорт. Хоча і не настільки, як про нього говорять. Тож потрапити у кваліфікацію – це велике задоволення. Сприймаю його, як вхід у нове життя. Тому що потрапляння на Grand Slam приносить нову реальність з новими викликами.
– Нещодавно Еліна Світоліна в інтерв’ю розповідала, що тенісисткам поза топ-150 ведеться дуже непросто у фінансовому плані. Бо треба платити зарплату команді, орендувати корт, купувати дороге екіпірування, а заробітки невеликі. Розказувала про складні переїзди, ночівлі в автівках на початку кар’єри. З якими труднощами вам доводилося зіштовхуватися?
– Історії з ночівлями в машині, на вокзалах, в аеропорту – це була частина мого життя буквально донедавна. Стосовно заробітку… Це, звісно, залежить від країни, від витрат, але в моєму випадку можна було нормально жити десь з моменту топ-300. Там такий заробіток, що тобі майже нічого не залишається. Але є ще, наприклад, клубні матчі, які оплачуються, тощо.
Комфортне життя в тенісі починається десь тоді, коли ти заходиш на Grand Slam.
Фото Felipe Vargas
– На Ролан Гаррос-2025 неймовірну сенсацію створила Лоїс Буассон – 361 ракетка світу, яка дійшла до півфіналу. Ця француженка показує, що немає нічого неможливого. Наскільки надихає вас її приклад?
– Я з нею грала десь чи в січні, чи на початку лютого минулого року. Ми тоді розійшлися в трьох сетах на харді. Я поступилася. Добре пам’ятаю цей матч. Я дуже сильно радію за Лоїс, тому що навіть не можу собі уявити, наскільки її історія складна. Перебуваючи у формі, вона отримала серйозну травму коліна. Тому, коли вже не залишилося українських гравців на мейджорі, я дуже вболіваю за неї.
Але великою проблемою в тенісі я вважаю, що у нас доволі консервативний спорт у підході. Мені здається, кожен шлях – дуже індивідуальний. Хтось піднімається у 18 років. Хтось, як Пегула чи Паоліні, у 28 років. Просто в якийсь момент знаходить в собі якусь зброю, яка дозволяє створювати просто неймовірні результати!
Якщо подивитися на емоції Буассон, мені здається, вона сама не до кінця розуміє, як у неї вийшло! Але їй вдалося. І вона дала великий результат.
Якщо ти розумієш: от в мене є такі переваги і я можу їх розвинути, то ніхто не знає, коли прийде твій час. Тут не може бути рамок!
Лоїс Буассон / Фото Imago
– Якщо ми говоримо про Вімблдон, то як ви почуваєтеся на трав’яному покритті?
– Я ніколи не грала на траві. Тому я не можу передбачити, як зіграю. Люблю грунтові корти, і всі мої високі результати були саме на них. Але, якщо я на м’ячі, для мене встигнути за швидким м’ячем не проблема. Тому в мене є певний оптимізм до трави.
"Росіяни – не суб’єкти. Стосовно них не треба нічого доводити"
– У вас зараз блискуча серія: три титули за місяць (два W35 в Італії та W50 у Словенії). У фіналі одного з італійських турнірів ви зустрічалися з росіянкою Макаровою. В іграх проти безпрапорних ви відчуваєте додатковий тиск чи мотивацію? Десь читала, що вони вас ніби побоюються.
– Так, це моя теорія, що росіянки мене бояться. Знаю, що ледь не в кожної української гравчині був скандал, пов’язаний з ними. При мені таке траплялося, але на мою адресу – ні. У росіянок дуже дивна реакція на мене: я ловлю на собі їхні косі погляди, але підійти і щось сказати мені вони не наважуються. Тож моя теорія, що безпрапорні мене бояться. Бо я зла бандерівка і "снідаю перед матчами російськими немовлятами" (Сміється).
А от стосовно тиску, то в мене дуже глибоке переконання, що росіяни не мають права змагатися взагалі. Вони підтримують війну. Оця моя опонентка у фіналі турніру в Італії – я точно знаю, що вона підтримує війну, лайкає пропагандистські публікації. Коли я починаю про це думати, то починаю ставитися до матчу так, ніби його не має бути. Я налаштувалася так, що росіяни – не суб’єкти. Стосовно них не треба нічого доводити. Краще комунікувати з іноземцями і пояснювати, що не так зі всією цією ситуацією, що росіянам дозволили виступати. У чому взагалі проблема.
Росіяни кажуть: "Ми нічого не можемо зробити". От вони для мене й не суб’єкти! Вони об’єкти. Люди суто на біологічному рівні. Я так налаштовуюся, мені так краще. Тоді можу показувати свій хороший теніс.
– У фіналі турніру в Словенії зі шведкою ви поступилися у першому сеті, але потім оформили камбек. Що допомогло зібратися і переламати хід гри?
– Це був доволі емоційний матч. Можу зазначити, що в першому сеті дівчина краще грала, ніж у наступних, бо тоді була ще фізично свіжіша. Але вже у другій і третій партіях було видно, що я витриваліша і стійкіша ментально.
Перед цим фіналом я дізналася, що потрапляю на Вімблдон. Думаю, це для кожної людини характерно: коли в тебе трапляється щось у житті нове, то складно залишатися спокійною. Вся ця атмосфера (переді мною відкривається новий етап життя), вона дуже впливала на мої емоції. Було важко перемкнутися, сконцентруватися. Та коли в третьому сеті я відчула, що суто на фізиці можу суперницю дотискати, почала діяти більш агресивно і помилятися, треба було заспокоїтися. Була така мішанина емоцій, що довелося боротися і з суперницею, і з собою.
"Коли я бачу, що вмирають росіяни, мене це неймовірно заряджає"
– Перейдемо до волонтерської діяльності. Ви активно збираєте гроші на дрони завдяки _drones4ua.org. Коли почали цим займатися? Яким бригадам допомагаєте?
– Ми співпрацюємо напряму з проектом ReDrone, фінансуючи закупівлю і переобладнання. Почали співпрацю з ReDrone, оскільки іменний концепт, окрім цікавості для вболівальників, дає абсолютну транспарентність (прозорість). Дуже часто дрони від нашої співпраці отримує бригада "Шершні Довбуша", але не тільки вони.
Спочатку ми перераховували гроші на Фонд Сергія Стерненка. Наш фонд був у багатьох аспектах інформаційний. Тоді була історія збору грошей через церемонію. З благодійними івентами, поширенням інформації нам дуже допомогла Вероніка Мірошниченко.
Зараз концепція така. Є декілька дівчат з туру: я, Христина Возняк, Ліза Труш – вболівальники можуть перейти за посиланням і підтримати тенісистку. Потім прилітає куплений за ці гроші іменний дрон від того гравця, якого підтримав вболівальник, і вбиває окупанта. Або знищує техніку. Всі задоволені! Коли я бачу, що вмирають росіяни, мене це неймовірно заряджає! До речі, у фіналі я теж ходила і думала, що мені треба зібратися, бо коли перемагаєш, люди дуже активно донатять! Це win-win ситуація, скажемо так!
– Бачила, що росіянки скаржилися організаторам на те, що у вас на майці зображене посилання на благодійний фонд. Як вдалося вийти з цієї ситуації?
– Зараз у мене на одязі посилання не на фонд, а на мою сторінку в Instagram (вони співзвучні drones4ua.org, – ред.) через цензуру. Але раніше не було ніяких проблем. Я навіть виступала з цим написом на центральному корті турніру WTA в Чилі. Претензії почалися чомусь саме після матчу з росіянкою. Там було багато і безпрапорних, і перефарбованих росіян – людей 10. А я одна. От вони приходять до супервайзера і висловлюють якусь претензію.
Було дуже смішно, коли організатори намагалися придумати, чому мені не можна грати з цим написом. Спершу кажуть: "Політика". Я відповідаю: "Ну яка політика? Я ні за лівих, ні за правих не агітую!". Потім кажуть: "Це military". А я пояснюю: "На цій сторінці йде перенаправлення на дрони. А дрони ви можете замовити в інтернеті. Як те, що ви можете замовити на китайському сайті, може бути military? Я ж не збираю на ракети". Тоді вони вчепилися: "А, то ви на щось збираєте? Благодійність теж рекламувати не можна". Тоді я: "Почекайте-почекайте, я особисто нічого не збираю, в мене інформативний проект". Спершу він справді був більше інформативним. Словом, це була дуже складна і неприємна розмова.
Тому зараз у мене на футболці логотип моєї сторінки в Instagram. А те, що вона називається drones4ua.org , то це просто співпадіння. Хочу, щоб на мене більше людей підписалися. Може, я хочу стати інфлюенсером.
"Тато захищає країну, в яку я мрію повернутися"
– Ваш батько захищає Україну в лавах ЗСУ. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, ваша сім’я давно жила в Хорватії. Але ваш тато вирішив повернутися з-за кордону і піти на фронт. Наскільки важко вам було прийняти таке його рішення?
– Тато доволі довго думав про це та зважував. Напевно, для мене це було найважче випробування у житті. Оскільки мій тато – це настільки чудовий і люблячий батько, настільки велика підтримка і в житті, і на корті. Мій тато вів абсолютно всі мої справи. І навіть зараз бере на себе велику частину менеджерської роботи. Але я розумію, що не могла стримувати людину від того, щоб вона пішла робити чесну справу, щоб захищати свою державу, щоб обороняти для мене країну, в яку я мрію повернутися. Бо я своє майбутнє хочу зв’язати тільки з Україною!
Я боялася, що без тата не впораюся в тенісному плані. Тому що я не можу описати словами його підтримку. Для мене він дійсно найкращий батько в світі! Не можу уявити ліпшого! Але десь мене це навіть змотивувало! Тож зараз, коли виходжу на корт, усвідомлюю, що граю не лише за свою країну, за свій прапор, а й за тата! Для мене він справжній герой. На мою думку, всі українські добровольці – герої!
– Не можу не згадати історію, чому ваша сім’я була змушена виїхати з України. Кажуть, проблеми почалися, коли на фірмі вашого батька надрукували футболки "Спасибо жителям Донбасса за президента…". Було це за часів Януковича.
– Тато надрукував ті футболки, це певним людям не сподобалося. Я була маленька, але багато чого запам’ятала. Татові розгромили офіс, повиносили різне обладнання. Була загроза, що батька просто можуть ув’язнити. І ми виїхали через утиски тодішнього режиму.
– Розкажіть, яким буде ваш графік перед Вімблдоном.
– Тиждень перед Вімблдоном не братиму участь у змаганнях, лише тренуватимуся. Але потім десь до середини літа планую доволі інтенсивно грати. Тому що коли в Європі ґрунтовий сезон, це для мене дуже велике вікно можливостей. Мені подобається мій теніс, подобається, що я зараз показую на корті. І цим однозначно треба користуватися.
Більше тенісного чтива від Марічки Кулачковської
Лакост і Фред Перрі вигравали тут трофеї, а нацисти утримували в'язнів – велич і жах Ролан Гаррос
