"Мені та мамі зателефонувала моя тітка, яка разом із моїм дідусем та моїм собакою зараз в Україні, під Києвом. Вона набрала нас о 5 ранку за Києвом, нажахана, плачучи, по телефону сказала, що вибухають бомби. Пам'ятаю цей дзвінок, вона плакала в телефон і казала, що їй дуже страшно, і вона не знає, що робити.
З того часу ми живемо в постійному страху, щоранку виходимо на зв'язок зі своєю сім'єю і перевіряємо, чи все гаразд, чи вони живі. Це не описати, ніхто з тих, хто не перебуває у такій ситуації, не розуміє, що це таке.
Спочатку з усіх моїх тепер уже колишніх друзів, колег з росії, написали лише кілька людей, спитали як сім'я. В принципі, мало що можна написати. Від них я цього й очікувала, але від багатьох, хто не написав, я не чекала і зараз перебуваю в такому "вбитому" стані, бо це люди, яких я знаю з 9 років, від початку моєї тенісної кар'єри. Думала, що вони мої друзі, колеги, і ці люди не просто мовчать.
Я ще розумію, що вони офіційно не висловлюють свою позицію, але не зателефонувати, не написати, не спитати як моя сім'я, як я – вважаю, що це злочин на людському рівні. І у всіх наших тенісисток така ж ситуація. Я не можу це пояснити, у мене це не вкладається у голові.
Має бути повна дискваліфікація російських тенісистів. Тому що це спільна вина, це їхнє керівництво, вони його обирали і не можуть бути ні при чому. Чому люди, які втратили у росії роботу, які жили від зарплати до зарплати, на них санкції є, а на спортсменах немає? Якщо санкції запроваджуються, то мають охопити всіх.
Були лише два гравці у Турі, які мені написали. Тільки з однією людиною звідти я спілкуюся постійно. Напевно, це єдиний, хто лишився людиною. Решта – це кошмар, просто шок", – сказала Савчук в коментарі Sport.ua.
