"Я розумів, що це буде останній старт, але я їхав за тим, щоб показати гідний результат в першу чергу.
У мене були лише позитивні емоції. Були моменти, коли дехто залишав борцівки навіть після програшу, дехто – після виграної сутички. Тут вже все індивідуально. Звісно, якщо б пограв сутичку, то це було б не так ефектно і не так позитивно.
Для мене всі медалі цінні, тому що кожній передувала робота та певні історії, пов'язані з тим, як вони добувалися. Тому я не виділяв би якусь одну конкретну.
Щодо токійської Олімпіади, була ситуація, коли я травмувався за 20 днів і там взагалі Санта-Барбара була. Дуже емоційно. Стосовно останньої, я взагалі не думав, що опинюся на Олімпійських іграх.
Процес підготовки у мене почався за півтора року, тому що спочатку війна, потім я не брав участі у змаганнях, тоді була заборона на участь разом зі спортсменами з Росії та Білорусі. Тому я думав, що ми не поїдемо на ліцензійний чемпіонат світу.
Коли зняли заборону, до ЧС залишалось менше двох місяців. За цей час ми встигли підготуватися до змагань, а в результаті ще й змогли завоювати нагороду та ліцензію. Після цього я розумів, що вже готуватимусь до Олімпіади.
Оглядаючись назад, можу сказати, якби на ЧС не вдалось взяти ліцензію, завершив би карʼєру ще тоді", – сказав Беленюк Tribuna.com.
