"Я прокинулася від дуже гучних звуків, а ми ще живемо у будинку на високому поверсі. Спершу не могла зрозуміти, що це. Може, щось упало в сусідів нагорі. А потім, коли підходиш до вікна, видно ці вибухи і такі страшні, дуже гучні звуки.
Спочатку подумала, що може сон поганий наснився. А через дві хвилини ти усвідомлюєш, що тебе бомбардують, з усіх вікон видно яскраві спалахи. І все це близько – біля нас.
Ми мали летіти до Туреччини на збори, тому в нас була зібрана валіза з літніми речами – купальники, шорти, маєчки. Через кілька днів ми схопили цю валізу, закинули в машину і поїхали. Їхали понад 24 години без зупинок, бо всі їдуть, дуже багато машин, дуже великий затор.
Спілкувалися з росіянками. І знаєте як? Вони пишуть: "Це ж вам на благо. Це ж мирна операція". Таке на самому початку війни написало десь троє людей. Я їм у відповідь теж трохи написала, мовляв, давайте приходьте, подивіться на цю мирну операцію, відчуйте її на собі. А вони стоять на своєму: "Це ж вам на благо. Щоб у вас усе було добре".
Деякі росіянки просто кажуть: "Ми за мир". Хоча більшість просто мовчить. Вони не можуть висловити жодної позиції. А ось білоруські дівчатка загалом адекватно все оцінюють. Не знаю чому так. Можливо, вони просто ближчі до інтернету й можуть залізти почитати", – цитує Алексіїву видання Obozrevatel.
