"У всьому. У тому, що чемпіонат світу чи Європи – це найвищі офіційні змагання, там ти представляєш не тільки себе, а й свою країну, виступаєш за Україну. А тут просто виступаєш за клуб.
Там така система, що іноді навіть не потрібно робити максимально складну програму: просто вийти й перемогти свого суперника, бо ти знаєш, що там суперник не робить. Там не всі чемпіони світу чи Європи: хтось робить дуже такі прості програми, і ти можеш просто вийти і зробити просту програму або спробувати обкатати нову. Це зовсім різні змагання: то офіційні за країну, а це як більше для досвіду.
Крім того, у Німеччині така цікава система: не знаєш, коли будеш виступати. До змагань ти приблизно з командою вирішуєш, хто проти кого виступає. Там віч-на-віч виступають, і хто вищу оцінку отримує, той і перемагає. Але буває і так, що планують на одного гімнаста, він припускається помилки, а мене запускають на іншого. Тобто ти не знаєш, коли тобі скажуть виступати, тому завжди готовий. Це дуже крутий досвід для всіх наступних змагань", – цитує Верняєва Суспільне Спорт.
