"Коли тобі міжнародні федерації вставляють палки в колеса, допускають під нейтральними прапорами представників країни-агресора, це дуже важко. Але коли біля тебе стоять люди, які тебе розуміють, хто підтримує та відстоює твою думку й права, це дуже важливо.
Коли це все відбулося на ЧС, Михайло Ілляшев не відходив від мене. Також Наталія Конрад, головна тренерка, теж не відходила. Усе, що відбувалося в Україні… Ми були на звʼязку з Вадимом Гутцайтом.
Це нереально передати словами, тому що я відчула себе піднесеною силами всієї країни, усіх тих людей, хто мене оточує. Ми всі боремося, і я дуже пишаюся кожним українцем, кожним спортсменом, що представляє нашу країну.
Так би зробив кожен спортсмен. І не тільки спортсмен – кожен громадянин України. У першу чергу ми громадяни держави. Нас не можна змусити до миру ніяким рукостисканням. Ми показуємо свою позицію, показуємо своєму світу, що не можемо миритися з тим, що відбувається в нашій країні.
Дякую всім ще раз, дякую українським ЗМІ, своїй команді, дівчатам. Коли мені дали чорну картку, я перепрошувала перед ними, я дуже хотіла фехтувати на командних змаганнях.
Те, як ми фехтували через день за вихід у вісімку з командою Італії... Сил не було ніяких. Ні фізичних, ні моральних. Але ми просто вийшли й показали дуже гарне фехтування, було дуже важко. Ми були дуже мотивовані, ми зрозуміли, що щось може змінитися. Але за цим стоїть дуже велика робота й дуже багато людей", – наводить слова Харлан Tribuna.
