"Твій розум кришталево чистий, і він занурюється в безумство", – саме ця фраза з документального фільму про гонки "TT3D: Вирватися вперед" найкраще описує атмосферу, яка панує на "трасі смерті". Найсміливіші мотогонщики щороку збираються на острові Мен, щоб випробувати себе. Їх не лякає висока ймовірність отримати важкі травми чи навіть загинути, адже вони люблять ці гонки та з нетерпінням чекають, щоб знову поринути в "мотоциклетну нірвану". Хтось називає їх божевільними, а інші з захопленням спостерігають за своїми героями. Що ж змушує цих людей ставити на кін життя і ставати частиною Isle of Man TT? Спробуємо зрозуміти мотивацію учасників.
Острів Мен приймає сміливців наприкінці травня. Тиждень вони тренуються, проходять відбіркові тури та кваліфікацію, а з третього червня розпочинаються вже основні гонки, які триватимуть до десятого числа того ж місяця. Є формати для одномісних мотоциклів та мотоциклів з одним пасажиром в колясці. Але чому саме острів Мен став домівкою для любителів екстремальних мотогонок?
Для цього нам потрібно повернутися у 1904 рік. Саме тоді у Великій Британії прийняли рішення ввести обмеження швидкостей на дорогах загального користування. Це поставило під загрозу існування шосейно-кільцевих гонок. Організатори звернули свою увагу на острів Мен, який розташований між Ірландією та Англією. Там переважає гірська та скеляста місцевість, а це дозволило створити складний маршрут для гонок, що одразу зацікавило інвесторів.
28 травня 1907 року відбувся перший мотозаїзд з дистанцією 84 кілометри. Вже тоді стало зрозуміло, що ці змагання – для досвідчених водіїв. До фінішу дібралося 11 учасників з 25. Причини стандартні – поломки та падіння. Першими переможцями стали Чарльз Коллієр (одноциліндровий мотоцикл) та Рем Фаулер (двоциліндровий). Цікаво, що до 1989 року Isle of Man TT був одним із етапів чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотогонок, але наразі не має офіційного статусу через високу смертність.
Так виглядає маршрут перегонів.
Траса є дуже небезпечною. Туди допускають лише учасників, які мають спеціальну ліцензію. Адже їм доведеться зіткнутися з понад 200 поворотами, які часто є різкими та несподіваними, перепадами висоти до 396 метрів, вузькими вуличками між житловими будинками, шляхом по горах, а також дорогами громадського користування без огорож та засобів пасивної безпеки. І не варто забувати, що гонщики пересуваються на божевільних швидкостях. Це понад 250 км/год! Одна помилка може призвести до моторошних наслідків.
"Будь-якого учасника TT вважають просто божевільним. Але ж щастя у кожного своє. Хтось ходить у бари, а я не люблю тусуватися. Я краще на мотоциклі поганяю. Гонки – це те, заради чого я живу. Я не йду на трек з ціллю вбити себе. Я хочу перемогти. Весь драйв у тому, що ти ідеш до цілі. Такі моменти не купиш ні за які гроші. На TT не можна думати, що ти вже знаєш все. Якщо ти надто самовпевнений, то обовʼязково обпечешся", – розповів Хай Мартін у документальному фільмі "TT3D: Вирватися вперед".
Цей британський гонщик не ставав чемпіоном, проте 17 разів підіймався на подіум. Він завоював серця фанатів своєю відкритістю, щирістю та істинною любовʼю до доріг. Хай – душа турніру. Він двічі потрапляв у моторошні аварії та фактично був за крок до смерті. Одного разу його мотоцикл просто загорівся, а Мартін опинився в лікарні зі зламаною спиною. Чи зупинило це хлопчину, який присвятив життя гонкам? Абсолютно ні. Для нього ризик підживлює відчуття контролю над своєю долею. Згадуючи момент аварії у 2010 році, він описав це як неоціненний досвід та остаточне відчуття небезпеки після втрати керування.
Проте не всім пощастило вижити після аварій. Загалом гонка забрала життя понад 300 людей. 15 з них – це глядачі та поліціянти. Минулого року кількість загиблих становила 5 людей. Зокрема у смертельну аварію потрапили батько і син – Роджер та Бредлі Стоктони. 56-річний Роджер брав участь в змаганнях 20-й раз, а його 21-річний син Бредлі проводив дебютні та, на жаль, останні перегони. Жахливі смерті викликають занепокоєння у багатьох людей і вони не розуміють, чому ці гонки досі не заборонили. Самі ж учасники знають, які ризики існують, та погоджуються на них.
"Кожен бере участь у перегонах, знаючи, що це відбувається... це ризик, на який ми всі йдемо. Я на власні очі бачив небезпеки, пов’язані з островом Мен. Це ніколи не завадить мені. Гонки на мотоциклах є дуже егоїстичним видом спорту. У мене вдома сім’я. У мене є дружина та троє дітей. Вони підтримують мене на 110%. Уявімо, що я виходжу п’яний на вулицю і мене збиває таксі — це те, що може статися будь-коли та будь-де. І якщо хтось скаже, що ти помреш на трасі або ти помреш, переходячи дорогу п’яний біля свого місцевого пабу, я знаю, який би варіант я обрав", – пояснив учасник гонок Майкл Рассел, який у звичайному житті працює в Королівських військово-повітряних силах.
За свою довгу історію перегони на острові Мен подарували шанувальникам багатьох цікавих спортсменів. Найуспішнішим з них залишається Джої Данлоп, який перемагав 26 разів. Такого ще не вдавалося нікому. Шанувальники одразу полюбили північноірландського гонщика та прозвали його "Королем доріг". Джої безліч разів ризикував на острові Мен, досягаючи максимальної швидкості на своєму мотоциклі, але загинув внаслідок нещасного випадку на перегонах в Естонії. Через дощ він втратив контроль та врізався у дерево. Від удару Данлоп моментально помер у віці 48 років. Похорон за грандіозністю не поступався кар'єрі пілота – попрощатися з ним прийшли п'ятдесят тисяч людей. Джої запамʼятався не лише досягненнями на дорогах, а й тим, що активно займався благодійністю.
Досягнення "Короля доріг" спробує перевершити Джон МакГіннесс. 51-річний гонщик перемагав 23 рази. Статистика наразі на боці Данлопа, але велика частина учасників ТТ та вболівальників найкращим вважають саме Джона. Надзвичайно талановитий гонщик вражає своєю майстерністю під час заїзду та стає одним цілим зі своїм сталевим другом. Цього року він спробує записати у свій актив ще кілька перемог.
"Я припаркувався на острові Мен, і це відчуття, коли я прямую на пором, досі викликає у мене кайф. Я з нетерпінням чекаю цього. У мене хороший мотоцикл, команда класна, і всі перебувають на своєму місці. Я замовив сонячну погоду на два тижні, і якщо ми її отримаємо, гонки будуть хорошими. Усі в захваті від цього, як і я. Покажімо гарну безпечну їзду, і я сподіваюся на хороші результати. Зійти на подіум було б приємно", – резюмував МакГіннесс перед стартом сезону.
Постає запитання: заборонити божевільні перегони, чи дозволити учасникам займатися улюбленою справою та бути відповідальними за своє життя? У соцмережах після кожної новини про смерть розгортається дискусія. Яке рішення правильне – кожен нехай вирішить для себе сам. На Isle of Man TT є свої герої, легенди та яскраві особистості, на долю яких випало чимало випробувань. І вже 3 червня 2023 року мешканці острова Мен спостерігатимуть за тим, як з шаленим ревом наближатимуться мотобайки, якими керують переповнені адреналіном гонщики. Щасливчики здобудуть перемогу в одній із пʼяти категорій (Superbike, Supersport, Superstock, Supertwin, Sidecar) та назавжди запишуть своє імʼя в історію турніру.
"Кожен має свою думку. Насправді це трохи особиста річ. Раніше я називав ТТ моєю горою Еверест – це був мій головний виклик. Щороку при спробі зійти на Еверест гине від 20 до 30 осіб, але, як і раніше, існує величезна кількість людей, які намагаються зійти на гору, тому що це виклик. Я думаю, що ТТ трохи схожий на це. Це одна з найстаріших гонок у світі, вона має багату історію. Коли я ріс, то дивився, як люди беруть участь у перегонах ТТ, і думав: "Вау, це найбільший виклик. Важче нікуди". Щойно ви це зробили – ви піднялися на Еверест. Ми всі знаємо про небезпеку, так само як ми всі знаємо про небезпеку сходження на гору, але ми намагаємося звести ці ризики до мінімуму, наскільки це можливо", – зауважив учасник ТТ Адам Чайлд, аргументуючи, чому суспільству просто потрібно дати їм спокій.
Більше екстриму на Спорт 24
Шумахер: життя після глибокої коми, втрата майна і статків, прогнози лікарів – що відомо?
