"Це найважча медаль у моїй кар’єрі – як морально, так і фізично. Усе надзвичайно важко, ще починаючи з моменту виїзду з України.
Ти постійно думаєш про неї, читаєш новини, постійно відчуваєш тривогу. Потім уже поступово адаптуєшся, розумієш, що треба далі готуватись. Басейн – це все-таки моя лінія фронту, і я повинен показувати всьому світу, хто є українці. Цей спектр емоцій – він бурлить усередині, як вулкан.
Авжеж, усі журналісти та спортсмени запитують про Україну та моє перебування в Німеччині. Я постійно кажу про те, що люди по всьому світу починають забувати, що в Україні йде війна.
Вона не закінчилась, вона продовжується. Про це не треба забувати, нам потрібна допомога. Адже ми не захищаємо не тільки себе і свій дім, а й усю Європу та світ. Ми будемо боротись до кінця", – цитує Романчука Суспільне.
