Дев’ять років тому Влад Кабанець, молодий уродженець Бучі, емігрував до Канади у пошуках своєї мрії. Минув деякий проміжок часу. Зараз українець – потенційна зірка Голлівуду. Як він сам каже: "Одна нога вже там".
Можливо, широкий загал дізнався би про нього трішки пізніше, проте у червні трапилася неординарна подія. Кабанець, опинившись на одному знімальному майданчику зі Шварценеггером, презентував великому другові України білосніжну вишиванку.
Що відповів йому Арнольд? Чи сподобався Термінатору подарунок? У якій фізичній формі 74-річний Шварц? А також чим шокував українського актора епатажний рокер Мерилін Менсон і чи планує Влад одягнути у вишиванки інших зірок Голлівуду? Відповіді – в інтерв’ю Спорт 24.
"Жартували з хлопцями, чи запитати Менсона про ребра"
– Владе, за океаном ти опинився у 2013-му. Поділися лайфхаком – як стати голлівудським актором?
– Коли ти вже щось зробив, пройшов певний шлях, то це здається настільки легко! А колись навіть переїзд у Канаду видавався мені нереально складним завданням – як полетіти в космос. Мріяв про це змалечку, років 5 мені тоді було, коли побачив щось про Канаду і закохався в неї.
І от нарешті перебрався за океан. Спочатку взагалі працював інженером, уявляєш? (Усміхається). Дуже хороша фірма була, але в якийсь момент я зрозумів, що ця спеціальність себе вичерпала для мене. І почав робити те, що мені хочеться. Отримав акторську освіту, почав брати курси акторської майстерності, завів знайомства з агентами, бігав на масовку. Я й досі вважаю, що перебуваю на початковому етапі, але одна нога вже там.
Здивував мене один факт, про який дізнався вже тут. Весь Голлівуд знімається у Канаді – відсотків, мабуть, 90. Коли за сценарієм у них Нью-Йорк – це знімається в Торонто. Міста схожі практично один в один. Та й знімати тут набагато дешевше – Канада робить великі податкові знижки і так далі. Плюс – законодавство підтримує місцевих режисерів, операторів, акторів і весь персонал. Американці приїжджають лише зі своїми головними акторами, режисер може помічників привезти, а всі інші – місцеві, канадці. До слова, Лос-Анджелес у зйомках замінюють Ванкувером.
– Кар’єра у тебе карколомна! У яких жанрах знімаєшся?
– Я перебуваю на такому етапі, коли просто хочу зніматись. Жанр не має значення, отримую від цього величезне задоволення. Пройшов кілька акторських курсів, виділив для себе власний типаж. Зазвичай мене беруть на ролі або поліцейського, або злодія. Плюс – у мене ще відчувається акцент. Я дуже сильно над ним працюю, але в американського глядача є таке кліше, що злодії розмовляють з акцентом (Усміхається).
– З якими зірками найпершої величини ти встиг познайомитися?
– Уже в дебюті кар’єри в мене була сцена з Мериліном Менсоном. Я навіть перекинувся з ним кількома словами. Дуже специфічний чувак – класний, високий такий, на своїй хвилі. А якщо ти в дитинстві захоплювався Гаррі Поттером, то знаєш такого персонажа як Люціус Малфой. Його зіграв актор Джейсон Айзекс – минулої зими ми з ним знімалися в одному серіалі про лікарів.
А ще трапився такий випадок. Мене запросили буквально на один день знятися з якоюсь акторкою. Всі навколо неї бігають, метушаться. Роблю фото інформаційного листка і надсилаю своїй дружині: "Може знаєш, хто вона така?" Виявилося, що це – Тоні Брекстон.
– Гнучкість Менсона ти оцінив? Кажуть, він без кількох ребер. І взагалі: Мерилін справді перебуває у похмурих вайбах того культу, який формував упродовж кар’єри?
– Менсон – яким ти його знаєш – такий він і є, один в один. Ми навіть з хлопцями жартували: "Запитати його про ребра чи ні?" Вирішили, що не будемо. У тому епізоді він грав рок-музиканта, співав на сцені. Зняли, настала пауза. Мерилін просто ліг собі на сцену, почав крутитися. Підійшов режисер, а він далі на підлозі лежить, розмовляє. Словом, Мерилін Менсон поводився так, як має поводитися Мерилін Менсон.
"Арнольда підвезли", сталевий потиск, будинок Термінатора
– Як тебе звела доля з Арнольдом Шварценеггером?
– Ще на початку року з’явилася інформація, що він приїде в Торонто знімати свій серіал. Усі тут очікували з величезним хвилюванням. На початку травня мене ледь не взяли у цей проект – не вистачило пів сантиметра. Я трішки засмутився. Але в кінці місяця зателефонував мій агент – ситуація змінилася, мене таки взяли.
– І от він заходить. Мурашки пробігли твоєю спиною?
– Так, атмосфера була наелектризованою! Епізод знімали у вагоні потяга. Світло, оператори, актори – всі готові і чекають. Біля мене стоїть помічник режисера з рацією у руках, і я чую: "Арнольда підвезли". Відчиняються двері, він заходить, з усіма вітається: "Добрий вечір!" Народ на нього дивиться і навіть дихати боїться – чутно, як муха пролітає. Шварц потім один жарт кинув, другий жарт…
Коли заходив у двері, йому гукнули: "Обережно, не стукнись головою!" Він сміється: "Слухай, я зменшився на два інча за ці роки! На шість сантиметрів. Тож не хвилюйся".
Арнольд випромінює навколо себе ауру людини, яка досягнула дуже багато всього. І справді: у спорті йому підкорилися найвищі вершини, у кінематографі – найвищі, в політиці – також найвищі. Він великий інвестор у сфері нерухомості. Це чоловік із величезним багажем за спиною. Просто вау!
– Скільки днів ти провів із ним на майданчику?
– Три дні.
– Цього вистачило, щоб помітити за Арні цікаві звички? Чи курив він сигару? Чи їздив на "харлеї"? Чи супроводжувала його група бодігардів, помічників, стилістів?
– Ось це мене, насправді, дуже здивувало – у нього нікого з них не було. Ані бодігардів, ані стилістів-візажистів, нікого! Шварца супроводжував лише один товариш. Як мені потім пояснили, це його acting coach. Вони у перервах між зйомками разом вичитували сценарій, роздумували, як правильно подати. Там є така сцена, де Арнольд розмовляє по жучку у вусі. То ось слова персонажа, який йому за сценарієм говорить у вухо, зачитував за камерою цей чоловік. Виявилось, вони спільно працюють ледь не з "Термінатора".
Я запитував помічника режисера: "А чому у нього немає бодігардів?" Відповідь проста: "Бо ми знімаємо у студії. Коли зйомки відбуваються на вулиці – бодігарди завжди навколо". За студією, за павільйоном, де запарковані машини, я помітив величезну фуру з тягачем, прикрашену американським прапором. Це був особистий вагончик Шварценеггера.
– Будинок Термінатора!
– Так. Поміж сценами Арнольд ходив туди відпочивати. Ми відпочивали в звичайній кімнатці, він – в цілому будинку на колесах.
– Арні – 74 роки. Як оцінюєш його фізичну форму? У потиску руки ще відчутна сталь?
– Дуже чоловічий у нього потиск – не болючий, але відчутний, сталевий. Долоня – велика, потужна, вузлувата. Швидких рухів Арнольд не робить, іде повільно, як крейсер. Повільно повертається, говорить низьким повільним голосом. Він у дуже класній фізичній формі, тим паче, як на свої 74 роки. Досі дуже широкий у плечах. Розмір вишиванки, яку я йому подарував, – XXXL.
"Він сидів втомлений, це було близько 12 години ночі…"
– Як народилася ідея такого подарунка?
– Ще на початку повномасштабної війни Шварц записав відеозвернення до росіян, російських солдатів. Розповідав історію своєї родини, згадував свого батька, який воював за нацистську Німеччину. У битві під Сталінградом він дивом залишився живим. І як йому потім було жити з цим усе життя. Я якраз повертався зі складу (ми відправили гуманітарну допомогу в Україну), коли мені скинули це відео. Їхав, слухав і текли сльози. Тоді саме були найважчі дні.
І коли дізнався, що доля дарує шанс зустрітися зі Шварцом, твердо вирішив: я зобов’язаний йому подякувати. Зовсім небагато зірок найпершої величини так відкрито і чітко висловили свою позицію, як Арні.
Я знімався в іншому проекті. Ми пізно закінчили. Побіг шукати, де в Торонто ще відчинений якийсь магазин з українськими вишиванками. Знайшов один, але він зачинений – працював до шостої, я на годину спізнився. Зазираю, як злодій, у вітрину – щоб розгледіти товар. Раптом підходить жінка, відчиняє двері – вона виявилася власницею. Ми з нею ще, мабуть, годину спілкувались, роздивлялися вишиванки… У мене, до речі, був запасний варіант на випадок, якщо не знайду гарної сорочки відповідного розміру. Гетьманська булава! Але до плану Б вдаватися не довелось. Вишиванка знайшлася, більше того – дозволили повернути, якщо б раптом розмір не підійшов.
– Термінатор зрадів такому подарунку?
– "Привіт, Арнольде! Ми з тобою працювали. Так от, я з України, – кажу йому. – З маленького містечка, яке називається Буча. Можливо, ти чув?". Він сидів втомлений, це було близько 12 години ночі. Але коли прозвучало слово "Буча", то аж опустив очі: "Так, я чув". "Ти нас, українців, підтримав, – продовжую, – це дуже важливо. Від імені всіх українців я хотів би тобі подякувати. Підготував для тебе невеличкий подарунок, який, сподіваюся, тобі сподобається".
Шварц подивився мені в очі і усміхнувся: "Ну давай, що там?" Взяв у руки вишиванку і одразу своєму асистенту: "Волтере, поглянь! Це ж така, яку ми в Австрії носимо". Той глянув: "Точно. Така як наша, австрійська". Я не стримався: "По ходу, хлопці, ви її у нас здерли". Всі посміялися, уся знімальна група, яка стояла напівколом. Арні теж посміявся: "Слухай, може бути. Ми, австрійці, дуже маленька нація – лише 7-8 мільйонів. Це вас, українців, більше 40".
До речі, коли Шварценеггер брав до рук сорочку, то одразу на дотик визначив матеріал: "О, це з льону вона!" Волтер нас сфотографував. "Може ще один дубль вже на мій телефон?" – пропоную. "Не переживай, – відповів Шварц. – Волтер тобі перешле на емейл" (Усміхається). Ось ці основні діалоги мені запам’яталися, але що ми говорили потім – згадати важко. Я перебував у повній ейфорії.
Ще перед зустріччю я готував довгу промову – що скажу і як. Все забув! Стою перед Арнольдом, дивлюсь на нього і чесно йому зізнаюся: "Слухай, я забув усі слова". Він сміється: "Це нормально. Ти ж бачив на майданчику – зі мною це часто трапляється" (Усміхається).
– Наступний крок – вишиванка для Мериліна Менсона?
– (Сміється) Він у мене не перший у списку зараз. Якщо все буде добре і мені знову пощастить, то зроблю подарунок комусь дуже крутому. Ви всі його одразу впізнаєте. Тож, бренди вишиванок, звертайтесь до мене, якщо вам потрібна гарна реклама (Усміхається).
"Більшість пацанів, які на передовій, виросли на "Термінаторі"
– Буча… Маю надію, всі твої родичі та друзі вціліли під час цих страшних днів?
– Справді, у мене там мешкають батьки і родина. У перші 10 днів, поки вони не опинилися у безпечному місці, для мене все життя пропливало, наче в тумані. Я жахливо хвилювався. Працював, а думками перебував в Україні. Буквально на сусідньому подвір’ї окупанти тримали артилерійську техніку. Згодом на тому місці знайшли гільзи від снарядів найрізноманітнішого, навіть найбільшого калібру. Не виключено, що звідти ракети летіли на Київ… Між іншим, обидва брати моєї дружини – військові, вони від початку війни на передку. Ми з ними тримаємо зв’язок.
Коли я дарував вишиванку Шварценеггеру і постив це фото, то очікував на кілька коментарів від друзів. А воно через кілька днів так розійшлося! І я усвідомив, що тут, як мінімум, два корисні моменти. По-перше, принаймні Арнольд, люди на знімальному майданчику і світові селебрітіс, які за Шварцом слідкують, ще раз нагадали собі про війну в Україні. Хочеш чи не хочеш, а ця тема затуплюється, вона вже не настільки шокує, як спочатку. Тому ми повинні всіма силами завжди її підіймати. По-друге, я розумію, що там, на передовій, більшість пацанів – наші з тобою ровесники. Вони виросли на "Термінаторі". Для них Арнольд – знакова постать. І знати, що він нас підтримує, – цей факт піднімає настрій і мотивує.
Також я б хотів від себе і від імені всіх українців, які живуть у Канаді і взагалі закордоном, сказати вам, пацани: усі дивляться нон-стоп на вас, усі захоплюються вами. Те, що роблять наші воїни – хлопці та дівчата – не можна порівняти ні з Арнольдом, ні з будь-яким сучасним супергероєм. Ніхто про вас не забув. Українці по всьому світу підтримують, збирають, доставляють, домовляються, організовують і так далі. Ми мріємо, щоб ви всі повернулись додому живими. У тому, що ви переможете, немає ніяких сумнівів.
Інші інтерв'ю Спорт 24
