Упродовж кількох днів, коли розігрувалися медалі Олімпіади в спортивній гімнастиці, українські спортсмени ходили біля п‘єдесталу. Посіли п’яте місце в команді, Ілля Ковтун двічі був четвертим в абсолютній першості і вправах на килимі, Олег Верняєв став п’ятим у вправах на коні, Назар Чепурний – шостим в опорному стрибку. Причому від медалі українців відділяли десяті і навіть соті бала. Підкорити суддів вдалося в останній змагальний день. У вправах на брусах Ілля Ковтун з оцінкою 15,500 здобув срібну медаль.
Підсумки виступів збірної на Іграх-2024 для Спорт 24 підбив головний тренер зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський.
– Фух, дайте трохи перевести дух, – взяв трубку Заслужений тренер України. – Ледве встигли на поїзд. Хлопці виїхали пізніше і були раніше на вокзалі. А ми застрягли в корку. Думав усе, потяг пішов. А він дочекався, відправився із запізненням.
– Так само, як дочекалася Україна й медаль у спортивній гімнастиці.
– Хлопці мали здобути нагороду й раніше. Вони зробили все, що могли, дуже якісно виступили. Показали високий результат. У команді, в кваліфікації і у фіналах. Я задоволений їхнім виступом.
– За певних обставин ми могли здобути медаль ще в командних змаганнях. Може, варто було ризикнути, трішки ускладнити програму?
– Можливо, не все вийшло зробити так, як розраховували. Хоча виступили рівно, не поступаючись конкурентам. Треба зауважити, що судді втрутилися в розподіл місць. Починаючи з самого початку змагань. Наші хлопці на першій вправі кінь-махи, наприклад, роблять на оцінку 8,3-8,4, а їм ставлять 8,1. Британець на коні, якщо ви бачили, напрацював на гірший бал, але в суддів було своє бачення. Можна навести й інші приклади.
– З чим, на ваш погляд, пов’язане упереджене ставлення до нас?
– Гадаю, присутній відгомін війни, яку веде наша країна з агресором із півночі. До нас не ставляться, як до рівних.
– Геннадію Людвиговичу, крім командних змагань, Олег Верняєв й Ілля Ковтун були близькі до медалей у багатоборстві, вони та Назар Чепурний претендували на нагороди в окремих видах. Дайте оцінку їхнім виступам.
– Олег Верняєв зробив усе блискуче. І в кваліфікації, і в багатоборстві, в командних змаганнях. Він показав один із найкращих результатів – без падінь, похибок. Виступив на високому рівні готовності. Мені дуже сподобалося, як Олег витримав це навантаження протягом кількох днів. Зважайте на те, що в окремих видах змагаються спортсмени, які спеціалізуються виключно чи то на кільцях, чи на поперечині, брусах. Кінь-махи так само. На цьому фоні Олег зробив комбінацію дуже достойно.
Ілля Ковтун на килимі виступив дуже непогано. Знову ж таки: конкурент із Філіппін в одному з моментів зігнув ноги, цей елемент взагалі не мав бути зарахований, але йому він пішов у плюс. А це – вже медаль Олімпіади. А на брусах він уже взяв своє. Я заздалегідь знав, що Ілля, якщо без похибок зробить комбінацію, має бути з медаллю. У нього дуже велика база, перед Іграми вони з тренером її доробили. Коли Ковтун зістрибнув з приладу, то вже був мінімум зі срібною нагородою. Так і сталося, адже китаєць, який став переможцем, свою вправу виконав фантастично.
Назару Чепурному не пощастило робити опорний стрибок першим. Їм завжди трохи занижують оцінки. Виконання було хороше. Ігор Радівілов у цьому виді, якби не помилився на другому стрибку, то, гадаю, міг бути з медаллю.
– Тема суддівства в гімнастиці стала чи не головною в інформпросторі. Буцімто все погано, бо суддів українських немає. А звідки вони мають братися?
– Проводяться конкурсні відбори серед тренерів і гімнастів. На них їм присвоюється суддівська категорія, і вони починають працювати на змаганнях. Спочатку меншого рангу, потім, підвищуючи кваліфікацію, більш високого рівня. І так доходять до чемпіонатів світу і Олімпіад.
– Наші гімнасти й без того мають високі результати.
– Так, ми – чемпіони Європи в команді, здобули медалі в окремих видах, другі з континенту на Олімпіаді. Дай Боже, щоб художниці Ірини Іванівни Дерюгіної здобули медаль.
– Чув, що Олег Верняєв може стати чиновником.
– Він розумний хлопець, кандидат наук, знає, в якому напрямку і як має розвиватися чоловіча спортивна гімнастика. Хоче допомогти. У нього є люди, готові фінансово підтримати реалізацію його ідей. У регіонах, по всій Україні. Так, як Жан Беленюк, який встигає й у Верховній Раді працювати, і показувати високі результати на змаганнях. Верняєв розуміє гімнастику не поверхово, а зсередини.
Олег не залишає спорт. У нас зараз змінюються правила в гімнастиці. Він каже: якщо зможе під них адаптувати свої комбінації у вправах, то ще позмагається.
– Верняєв залишається. А Ігор Радівілов, який також змагався ще на Олімпіаді в Лондоні 2012 року?
– Розмовляли з ним. Ігор не хоче полишати активні виступи. Вирішили так: він тренується, змагається, але його місце в збірній, як і всіх інших, визначається результатами. Якщо з’явиться хтось сильніший, виграє у нього конкуренцію, то, звісно, в збірній буде той, хто кращий. Наразі ситуація така: якщо підуть Радівілов і Верняєв, то команди в нас не буде. Років зо п’ять.
– Тобто гідної зміни для багаторічних лідерів немає.
– Є, але треба час, щоб хлопці підросли. Володимир Головін, наприклад. Йому 13 років, він уже виконує програму дорослого розряду. Якби була можливість, я б його взяв на Ігри в Париж. Проте доведеться зачекати. На наступну Олімпіаду за віком він уже проходитиме.
Треба його виховувати, зберегти для збірної. Він – найперспективніший з молодих гімнастів. Все робимо для того, щоб він мав змогу вдосконалювати майстерність і, як кажуть, був живий-здоровий.
Ексклюзиви Олімпіади-2024 на Спорт 24
