– У нас стрибки – вид спорту з великою надією на медалі. Це тиск на дівчат? Бачите, як складається Олімпіада. Всі чекають саме легкої атлетики, стрибків.
– Я думаю, що це навпаки підбадьорює. Світовий рекорд Ярослави цьому підтвердження. У нас дуже класна, дружня команда. У нас ніякого тиску.
Всі наші старші тренери – у недалекому минулому атлети, спортсмени. Вони це все розуміють, тому вони дають класні мотиваційні настанови та намагаються підбадьорювати. Тому що тиск – він не працює.
– Ви свого часу дали поштовх, що всі полюбили стрибки у висоту. Дуже шкода, що ви не змогли вийти у фінал. Глобально – що трапилося?
– Це спорт, я не знаю. У спорті бувають пікові стани, а буває ось таке. Так буває, ти тренуєшся, тренуєшся, а воно не виходить у результат, який ти хотів, тому що ти завжди прагнеш покращувати свої рекорди. Іноді це навпаки коштує того, що йдеш вниз. Треба відштовхнутися від дна.
– Психологічно це не як не вплине?
– Звичайно, я не буду говорити, що така вся весела і все класно. Звичайно, психологічно це теж треба переживати, це важко. Вигравати завжди легше, у тебе є приз. Якщо у тебе щось не виходило, то виграш, він все перекриває. Як кажуть: "Переможців ніхто не судить". Але, на жаль, коли трапляються такі моменти, то важко, тому що потрібно долати труднощі, знаходити підтримку в людях, які поруч. Шукати себе заново, – цитує Левченко Tribuna.com.
