"Якщо говорити про мене, то жодних кривих поглядів чи претензій за національною ознакою на свою адресу не відчуваю. Напевно, тому що половина друзів та знайомих вже й забула про мою історичну батьківщину…
Адже я в Україні з 2012 року, коли починав виступати в юнацькій команді Кременчука, тому тут асимілювався і вже почуваюся вільною людиною – українцем! У мене навіть немає знайомих в оточенні, які можуть собі дозволити думати інакше, ніж все є насправді.
Мої батьки досі мешкають там, але особисто я вже кілька років у них не гостював. Рідна сестра з чоловіком живе у Києві, а теща з тестем, братом та сестрою дружини багато років у Польщі. Зрозуміло, всі засуджують війну, агресивні дії рф і те, що білорусь здійснює запуск ракет і літаків зі своєї території.
При цьому хочу додати, що у білорусі немає такого "зомбування" населення, як у рф. Чимало білорусів воюють на боці України, бо люди мають свою думку та погляди на те, що відбувається.
На відміну від росії, у нас не відключають Youtube чи інші соцмережі. Масові мітинги на виборах у 2020 році, як ви пам’ятаєте, чітко підкреслювали позицію та волевиявлення білоруського народу.
Обговорювати нічого, тільки обурення та нерозуміння того, як можна було порушити світовий спокій та влаштувати це безпідставне винищення українського народу та мирних міст. Звичайно, я отримав масу дзвінків підтримки та повідомлень від друзів, своїх однокласників, які давно працюють і живуть у Європі.
Вони пропонували всіляку допомогу виїхати з України за кордон, у тому числі матеріальну, але скористався лише опцією переправити дружину та сина до Варшави, а сам із задоволенням відгукнувся на запрошення ФХУ та тренерського штабу збірної України постояти за честь прапора на льодових майданчиках.
Питання оформлення документів весь час відкладалося і лише у 2019 році я отримав українське громадянство та право легально грати за Україну. Дуже радий цій події і намагатимусь принести допомогу і Славу Україні!", – розповів Коренчук для пресслужби ФХУ.
