"Я вже догравав свою кар'єру, знав, що це моя лебедина пісня. Останній, дуже важливий крок у житті. Мені хотілось закрити двері дуже гучно. Я чекав на цей чемпіонат Європи. Він проходив в Україні. Перший матч на рідному стадіоні, перед рідними вболівальниками. Приїхала моя родина, мої діти.
У мене дуже сильно боліла спина. Десь останні півроку я практично не грав навіть. Я почав грати останній місяць. Почалась підготовка до чемпіонату Європи. Ми з командою поїхали на збір, він пройшов нормально, я почав набирати форму. Ми повернулися до Києва, і буквально за пару днів до гри у мене стався рецидив – повністю паралізувало спину. Я практично не міг тренуватися.
Ми вийшли на тренування. Я трошки походив, підійшов до головного тренера і сказав: "Мені треба відпочити". У нас день перед грою. Я встав, набрав свого друга і кажу: "Дивись, я, мабуть, не зможу грати у цьому матчі. У мене не проходить спина". Він мені каже: "У мене є одна людина, яка може тобі допомогти. Давай я спробую з ним зв'язатись". Я погодився. Не буду все розповідати, але він прилетів о сьомій вечора. У нас було тренування о 17:00. Ми закінчили, я якось походив на тренуванні та вийшов. Ми з ним попрацювали 4 години.
Ранок перед грою. У нас йде прогулянка. Я встав, і як заново народився. У мене 5-6 років не було такого відчуття у спині, що все відпустило. Я підійшов до Блохіна і сказав: "Все нормально, я буду грати", – розповів Шевченко в ефірі програми 20:23.
