"Телефонує мені агент, наярює більше разів, ніж моя мама і дружина. Запитую: "Що треба?" Він каже: "Тебе так чекають, що ти навіть собі не уявляєш". Я перепитую: "Прям так?" Відповідає: "Так". Щоб ви собі розуміли, 10 разів на день мені телефонували й просили: "Будь ласка, можете завтра приїхати, давайте завтра". Я все переносив, тому що не вірив, що так хочуть в клубі мене. Врешті-решт кажу: "Окей". Тому що скучив за футболом. Думаю, поглянемо, як там у Клужі, тому що чув, що команда завжди у єврокубках грає.

Перед тим, як летіти туди, дзвоню тренеру. Він не розмовляв англійською і в діалозі допомагала його дружина. Запитую: "В якій системі ви граєте? Чи справді чекаєте на мене?" Розпитував про всі нюанси, щоб розуміти, їхати чи ні. Чесно кажучи, тоді склалось таке відчуття, ніби вони вдвох не розмовляли англійською. Жінка відповідала, але питання я ставив зовсім інші. Я такий роздумую, а він починає іспанською: "Гранде хугадор". Сказав: "Ти великий гравець, який грав в хороших командах". Погодився.

Приїжджаю до Румунії, побачився з президентом. Мені пізніше хлопці з команди сказали, що він ніколи не приїжджає. Ми домовилися щодо всіх моментів, я не просив якийсь космос по грошах. Хотів тільки грати та допомогти команді. Я дуже швидко набрав форму. Мені завжди потрібен був один тиждень – цього було достатньо. Думаю: "Ну все, зараз буду грати".

Тренер мене не ставить і не ставить, а я не розумію, в чому проблема. Підходжу до нього: "Щось не так зі мною?" Він знову не може нормально спілкуватися, бо не знає мови. Мені тренер голкіперів пояснює: "Він не знав, що ти так швидко приїдеш". Кажу: "Окей, добре, але що робити далі?" Відповідає: "Але там ще багато своїх моментів".

Проходить час, я вже собі думаю, що тут роблю. Він мене випустив один раз в Лізі конференцій. Я зіграв 20 хвилин і зіграв нормально. Краще, ніж погано. Думав, що буду грати наступні ігри. Дивимося перегляд гри, і він мені починає якісь претензії висловлювати: "Перше – ти вдарив по воротах". Я там справді декілька разів вдарив, загострював, все було добре. Думав, він мене хоче похвалити. А він каже: "Чому ти в цьому моменті не дав пас, коли там було три гравці?" Мене вже всі оточили й забирали м'яч, там тільки пробивати залишалось. Він далі продовжував. Зупинив відео і каже: "Ось там можна було поміж ніг дати". Відповідаю: "Ти що на PlayStation граєш? Щоб зараз зупинити, посунути гравця команди-суперника і тоді віддати пас". Але ж слухав його, тому що треба проявляти респект, йому 93 роки.

Пізніше я зрозумів, що в нього є своя банда італійців, яких він ставив навіть тоді, коли не було результату, бо він розмовляв італійською. Він мене не чекав, нічого не пояснював, не розказував. Там відбувався повний безлад. Тренер після невдалих матчів прямо на полі говорив такі гидотні слова одному гравцю перед всіма. Він ніби маленька дитина, яка грає в гру, хто більше поганих слів знає, той і виграє. Оце у нього була така гра. Коли я це почув, кажу: "Ей, діду, прояви респект". Всі від нього лише й чули "Ай-яй-яй, фак!"

Вони у клубі не знають, хто там і за що відповідає. Я мовчав про Румунію довго. Навіть президент щось там говорив, що я вже не думаю про футбол. У першу чергу президент повинен думати про футбол і цікавитись у своїх директорів, чому той не грає. Якщо ви мене взяли, зателефонуйте, спитайте, чому така ситуація. Я просто хотів піти звідти, бо знав, що там жоден тренер не допоможе. Прийшов Муту, легенда. Він протягнув два місяці. Там навіть Мессі не зможе допомогти, якщо в клубі безлад повний", – сказав Коноплянка у коментарі Tribuna.