"Документи про співпрацю з ФСБ були надіслані після перших публічних виступів його дружини Надії в українських медіа. Дуже цікава справа. Певний час я консультувався з провідними українськими журналістами – чи варто це публікувати. У мене був власний аналіз усіх подій, я не мав особистого озлоблення чи старих образ. У мене власне життя, я не зводжу порахунків. Але все ж цю інформацію взяв до уваги.
Є багато прямих і непрямих свідчень та доказів. Наприклад, всі водії, які обслуговували Тимощука у Санкт-Петербурзі, були працівниками місцевого ОМОНу. У нього було багато особистих контактів як з представниками політичних еліт Росії, так і з силовими відомствами. Якщо зупиняла поліція, йде "дзвінок другу" – і все, відпускали. Останнім часом він цим дуже хизувався і навіть навмисно порушував правила під час руху. Мав "проїзний" – без будь-яких обмежень.
Тимощук товаришує, зокрема, із сином Боярського, який зараз відмикає росіян від Інстаграму, Фейсбуку, всіх соцмереж. У нього були особисті контакти з Умновим, начальником Главку СПБ та ЛО і помічником Міністра МВС Росії, той самий Міллер та Медвєдєв з Газпрому. Останніми роками він активно співпрацює з РПЦ, навіть став гравцем їхньої команди (це після перемог в Кубку УЄФА, Суперкубку Європи та ЛЧ і численних трофеїв в Україні, Росії та Німеччині). Пізніше виявилось, що адвокати у його справах мають стосунок до правлячої партії "Единая Россия". Було багато інших фактів особистих контактів з відвертими дрібними зрадниками чи ворогами України, як Мармазов, наприклад. Тобто, потихеньку складаються всі пазли.
Про контакти з ФСБ він казав приватно – і не тільки мені, а й друзям. Хизувався. Це можна було трактувати, як належну увагу до капітана Зеніта. Але, з іншого боку, можу сказати (і це підтверджено соціологією), що після великих перемог Зеніта, а також успіхів збірної України, Тимощук мав високий рейтинг серед українських спортсменів. У нього була унікальна ситуація, адже народився на заході України, але мав повагу також і на сході. Багато українських політиків з ним контактували – аж до президентів. Принаймні, з останніми трьома він точно був знайомий особисто. Міністри, мери – це в даному контексті вже політики "другої ланки".
Траплялися ситуації, коли заступник міністра чи заступник мера телефонував Толіку і казав: "Я не можу зв’язатися зі своїм керівником. Чи можеш мені допомогти?" Толік набирав міністра або мера, передавав це питання і воно вирішувалось. Тож доступ до перших осіб України був. Якщо ми оцінимо це з точки зору ворога, який має певні наміри стосовно України, то отримати у своє розпорядження людину з доступом такого рівня – стратегічно вигідно.
Кілька днів тому мені телефонували з Франції – їх також зацікавила ця історія. Запитували про джерело документа, який опинився в моєму розпорядженні. Я не є журналістом-розслідувачем, у мене немає інструментів, щоб усе це фахово дослідити. Але я вважаю, що навіть наявність такої інформації – це вже привід для спецслужб зацікавитися питанням, провести розслідування і довести – так це чи ні. Адже це стосується національної безпеки.
Перед оприлюдненням інформації я все ще вагався – варто чи ні, хотів отримати тригер. Тож попросив цього посередника: "Постав Толіку єдине запитання: "Путін – х*йло?" Він поставив. "І що, якою була відповідь?" – "Відповів, що не може так сказати, адже Путін – людина у віці, а він так вихований, що не буде ображати старців". Коли я почув цю відповідь, то зрозумів – ніяких стопів не має бути. Публікація стане правильним кроком, а кожна людина нехай самостійно зробить певний висновок. Для мене в цьому питанні відповідь очевидна", – сказав Юрченко в інтерв'ю "Футбол 24".
