"Мій перший пост українською мовою! Бо я свідомо відмовляюся розмовляти на мові людей, які несуть біль та страждання у мою країну. Нехай я буду розмовляти з помилками і, може, це буде не зовсім мелодійно, але мої діти вже будуть розмовляти без помилок, а мої онуки в свою чергу, ніколи не промовлять російське слово, бо вони будуть знати, що це мова боягузів, мова диктатури, мова на якій надавалися команди знищувати українську націю та українську культуру, вони будуть знати, що це мова, яка століттями несла смерть на українську землю.
Я сподіваюся, що ці потвори, які зараз на нашій землі, будуть жити довго, до глибокої старості. Ні, я не з’їхала з глузду. Померти – це просто, це дуже легка ціна за все скоєне в Україні та інших странах світу. Я хочу, щоб коли ми перемогли, ці створіння дожили до глибокої старості як полонені, і щоб кожну секунду свого жалюгідного існування вони страждали так, як страждають батьки, які втратили своїх дітей, як страждають матері, які втратили своїх синів, як всі ті, хто втратив своїх близьких, свої домівки і своє майбутнє. Щоб вони благали померти, але не вмирали. А коли померли, то й на тому світі, щоб їм не було спокою. Бо вони горітимуть у пеклі і назавжди їхні нікчемні души будуть знищені.
Війна – це найстрашніше, що може трапитися, але вона знімає усі маски. Вона створить героїв і зрадників! Вона покаже тобі, хто ти є насправді і хто є всі ті люди, яких ти вважав друзями. Бо перед лицем війни ми всі голі і ми всі такі, якою є наша сутність. Отож бережіть тих, хто в час біди простягнув руку допомоги, а всіх інших вслід за російським кораблем!
І не сумнівайтеся, МИ ПЕРЕМОЖЕМО! Тримаймося, молюся за всіх воїнів, лікарів, волонтерів, оборонців, всіх, хто ризикує життям в тилу та на передовій, всіх, хто ночує у підвалах та метро, всіх, хто вивозить сім‘ї під обстрілами нелюдів, всіх, хто допомагає Україні йти до перемоги. Молюсь за вас всіх і за тебе, ненько! Тримайтеся, залишилося трохи. Слава Україні" – написала Романенко в Instagram.
