– Після Карпат почалася твоя одіссея різними клубами. Спочатку – Іллічівець, знамениті навантаження Миколи Павлова. Розкажи про них.
– У 2001-му закінчувалася угода з Карпатами, команду мав очолити Іван Голац. Зателефонував агент Кулішевич: "Тобою цікавиться Маріуполь". Допрацьовую контракт, у грудні граємо на Сільмаші спаринг. Рома Галун запитує: "Що ти? Куди ти?" – "У Маріуполь їду". – "Куди-и-и?! Ти чув, як там ганяють?" – "Та всюди ганяють".
Але коли я приїхав у Металург, то просто прозрів. Команда в Ялті, Павлов пропонує: "Може, відпочинеш? Увечері пробіжка легенька". Думаю: "Яке відпочинеш? Треба себе показати". Пробіжечку зробили, "царська тропа" називається – 6 кілометрів 200 метрів. То як подвійний тест Купера. Але його ти біжиш по рівній поверхні стадіону, а тут – вгору-вниз. Автобус привіз, команда вишикувалась – 24 хвилини треба було пробігти. Свисток – побігли. У повну силу. Після 200 метрів запитую: "А коли будемо трохи збавляти?" – "Та яке збавляти?" Якщо не вклався у 24 хвилини – штраф. Вкладалися майже всі. Тести 5 по 300 – це взагалі жесть.
Через пів року приїжджаємо на літні збори. Готель "Ялта". А в Павлова чим було класно? Ти завжди знав, коли яке тренування. Упродовж п’яти років усе було розписане – одне й те саме. Знаючи, коли чекає "тропа", звечора домовляємося з таксистами: "Чекаєш нас біля Ластівчиного гнізда". Свисток – біжимо. Нас десь восьмеро, потихеньку відстаємо від загальної групи. Молоді, зрозуміло, обганяють. Ми – в машину – і виходимо за 700 метрів до фінішу. Облилися водою, наче спітніли, і трохи пробіглися, щоб пульс відчувався. Їдемо потім в автобусі, молоді ззаду сидять і кажуть: "Як так може бути? Ми Пашу обігнали, а він прибіг скоріше за нас". Старші: "Все нормально. Там просто є де зрізати".
Або з медболами – теж цією "тропою". Нести м’яч і бігти – кепсько для спини. То ми брали кульочки, щоб не травмуватися. Саня Рикун – взагалі професор. Давав малим 10-15 доларів – вони всю дорогу несли, а він собі збоку трусив.
– Павлов нічого не підозрював?
– В інфізі у нас був такий пан Зубрицький, який казав: "Де більше двох людей у колективі – там завжди є стукач". Тренер знав, але цього не показував.
– Була користь від такої фізкультури? Чи, можливо, доцільніше працювати над тактикою, культурою пасу?
– Щоб ми когось фізично перебігували – такого не було. Пригадую, Кривбас спіткали проблеми з фінансами. Команда зібралася лише за два тижні до старту чемпіонату і приступила до тренувань. Динамо тоді возило гроші, щоб у Шахтаря забрали очки, а Шахтар возив проти Динамо. То цей Кривбас одних обіграв, а з іншими розписав нічию – і заробив грошей. Зараз однозначно вже ніхто так не ганяє, як колись. Нас називали "собаками Павлова", – розповів Онисько в ексклюзивному інтерв'ю для Футбол 24.
У 2022 році екс-футболіст пішов на фронт захищати Україну від російських окупантів. Зараз відновлюється після травми ноги.
