"Тяжкувато про це розмовляти й дивитись на це все. Коли ти розумієш, що твоя країна у такому стані, не знаєш, чи прокинешся і що буде завтра. Я просто знаю хлопців, які воюють зараз, а хтось йде в клуб танцювати, співати…
Для мене це дуже важко. Не розумію, як так можна робити. Коли ти бачиш військового, який був в "Азові", у полоні, який своїми очима бачив, як вбивали його людей, його товаришів, а потім повертається у свою країну й спостерігає, коли у Києві відбувається все що завгодно. Це важко переносити на собі. Відчуваю якусь злість і на наших людей також.
Коли я був у Львові, то розмовляв суржиком. Перейшов у Шахтар, перші місяці розмовляв українською, але всі навколо розмовляли російською, тому я теж "перезавантажився". Поїхав у Маріуполь і там теж була російська, тож українську не використовував. Але я можу розмовляти і розмовляю українською. Потрібно всього кілька днів, щоб перелаштуватись.
Чи спілкуюся зараз українською постійно? Буває, спілкуюсь українською. Але частіше суржиком. Чистою російською я не розмовляю", – зазначив Сікан в інтерв'ю Футбол 24.
