Співаковський розповів про пригоду, яка трапилася з ним в юнацькі роки в рідному місті.
"Щодня десь із класу шостого у мене був щільний графік: театральна студія, три роки займався тенісом, за шкільну команду грав у "Що? Де? Коли?". Кожен день був настільки розписаний, що я зранку їхав і достатньо пізно повертався додому. Пересувався містом самостійно з дуже малих років. На щастя, якось мене особливо нічого не зачепило.
Але була одна травматична історія, яку я ніколи не розповідав. Мене намагалися двічі або тричі взяти на гоп-стоп, один раз – результативно. Спершу – прямо на Дерибасівській, у центрі міста, посеред білого дня. Було багато людей, я влаштував кіпіш і чувак просто відклеївся від мене.
А дуже неприємна історія сталася, коли я йшов на репетицію у Будинок офіцерів. Був такий театр, який називався "Блакитні дороги" чи щось таке, дивна назва. Це неподалік вокзалу. Вісімнадцять років мені тоді було. Я мав маленький плеєр Sony, який купив за гонорари. На плеєрі була кнопка із додатковим басом. Вставляв касету групи Sex Pistols – The Great Rock'n'Roll Swindle, додавав басу, йшов і слухав. Перебував у своєму всесвіті.
Підходить до мене чувак і починає якусь розмову. Я так ввічливо відповідаю. І просто в один момент він каже: "А зараз ти віддаєш мені цю штуку. Якщо будеш тут волати, то…" – і дістає ніж. Ситуація – супернеприємна. Я вже майже дійшов до театру. Пам’ятаю, був один момент, коли, ймовірно, можна було щось зробити. Йшла людина в цей театр, привіталася зі мною, і я міг, напевно, щось сказати, але не знайшов у собі сміливості.
Закінчилося тим, що я навіть не пригадую, чи дістав звідти касету. Просто віддав йому цей плеєр. Точно пам’ятаю, що то був день відкриття чемпіонату світу-1998. Грали Бразилія – Шотландія. У жахливому стані просто сів на тролейбус і поїхав додому. Цей плеєр не коштував усіх грошей світу, але сам факт того, що сталося, приниження – на мене дуже вплинув. Наступного дня із відкладених грошей знову купив собі такий самий плеєр в одеському ЦУМі, але ця історія закарбувалася в пам’яті.
Найцікавіше, що є продовження! Минув певний період. Я вже був трішечки відомий в Одесі, бо ходив на всі змагання, писав про них. Знову йшов у тому самому районі, бо там розташовувався стадіон СКА, у залі якого грали всі наші волейбольні та футзальні команди. Прямував на гру Дженестри або Локомотива і приблизно в тому ж місці до мене підходить той самий чувак. А з іншого боку йде одеський вболівальник Вітя. Він ще так прикольно розмовляв: "Мі-мі-мішенька, при-привіт!" Я тисну йому руку. І цей збоку: "Добрий день". Я його впізнаю і відповідаю: "З вами ми вже десь бачились і більше не хотілось би". Він оцінив контекст і пішов", – сказав Співаковський в інтерв'ю для Футбол 24.
