Нагадаємо, Мирон Богданович очолював Металіст у період з 2005 по 2014 роки. Фахівець 6 разів приводив харківський клуб до бронзових нагород чемпіонату України і один раз – до срібних. Також Маркевич виводив команду у чвертьфінал Ліги Європи.
– Ви працювали з багатьма яскравими футболістами. З ким було найважче?
– Першим непростим був Жажа. Він ніде у Європі не міг прижитись. З’явився у Туреччині на перегляд з бутсами у пакеті прямо під час тренування. Думаю, такого кадру ще не було. Кажу, щоб перед виходом на поле трохи потягнувся – мені не треба, відповідає. І вже за десять хвилин я зателефонував Ярославському: терміново беріть (сміється). Якби в нього футбол був на першому місці – топ-гравець збірної Бразилії. Він не пиячив, але дуже любив гулянки, розваги, дискотеки. Постійно повно друзів з Бразилії в нього було, всім подарунки купляв. То на балконі шашлики смажив на паркетних дошках…
Саня Рикун – то зрозуміло. Але чотири роки ми протягнули з ним. Мав свою методику його виховання. Відправляв його, потім вертав. Розумів, що з його вадою нічого не зробиш, але як тренер мав використати його потенціал. І він нам дуже серйозно допоміг, за що я йому вдячний. Сподіваюсь, це обопільно.
– Як таких гравців приймали у команді? Їм було можна те, що іншим не дозволялося…
– Нормально. Протягом кар’єри в мене було дуже багато проблемних футболістів: алкоголь або якийсь норов. Десь намагався знаходити спільну мову…
А потім ще й Соса приїхав, який ні в Баварії, ні в Наполі не прижився. А Тайсон як приїхав – ото було!.. Уявіть: 6 бразильців, 6 аргентинців, два серби, двоє африканців, наших семеро – справжня солянка. Але як же вони дружньо жили! Спочатку дуже негативно сприймали заїзди напередодні гри, а потім ледь не бігли на базу! Сідали ввечері, їм готували національні страви, вони спілкувалися, сміялися, підколювали один одного, – розповів Мирон Богданович в інтерв'ю для Українського футболу.
Маркевич у захваті після шедевру Трубіна Реалу: "Він вже вписав своє ім'я в історію клубу"
