– Тарасе, минулого сезону Еюпспор фінішував шостим, а зараз команда бореться за виживання. Зсередини, які, на вашу думку, ключові чинники такого різкого контрасту між двома сезонами?
– Коли я приїхав, головним тренером був Арда Туран, і кістяк команди вже грав разом майже 2,5-3 роки. Гравці добре знали одне одного, розуміли систему Арди та її ключові принципи – і це давало добрі результати.
– За останні шість місяців команда вже втретє змінила головного тренера. Складається враження, що керівництво не готове давати тренерам достатньо часу на побудову гри. Як гравець, у якій мірі ви погоджуєтеся з такою політикою, і чи вважаєте ви, що кожна з цих змін була справді необхідною?
– Після відходу Арди Турана клуб призначив ще одного перспективного тренера з сильним ігровим бекграундом. Сельджук Шахін – добре знаний за часів виступів у Фенербахче і досвідом роботи помічником у національній збірній Туреччини – привніс ентузіазм та бажання допомогти команді розвиватися.
– З приходом Аттіли Геріна команда отримала тренера, який добре знає внутрішню структуру клубу. Що реально змінилося у щоденній роботі та вимогах до гравців?
– Аттіла Герін уже четвертий рік перебуває в клубі, попри зміну головних тренерів, і весь цей час допомагає команді проходити як падіння, так і підйоми. Я спілкувався з ним – зараз він просто не може залишити команду, оскільки відповідає за велику кількість людей у клубі.
Разом із ним працює Умут Ескікьой, який був аналітиком за часів Арди Турана. Вони намагаються сформувати колектив із тих молодих гравців, які прийшли, щоб команда гідно виступала в турецькій Суперлізі.
Чесно кажучи, вибратися з цієї ситуації буде дуже складно – чи нам це вдасться, чи ні. Але в житті буває різне. Я бажаю їм лише успіху, тому що Аттіла Герін і Умут Ескікьой – дійсно хороші люди, і у мене з ними дуже хороші стосунки, – повідомив Степаненко в інтерв'ю Футбол 24.
