– Мироне Богдановичу, який у вашому житті був найпам'ятніший Новий рік?
– Якщо чесно, то я не дуже люблю Новий рік. Мені до душі Різдво. Це було свято. Я часто згадую свої дитячі роки, коли з друзями колядував. Нам давали солодощі та гроші, на які можна було купити ключку, ковзани.
– Ви добре грали в хокей?
– Намагався. Правда, який хокей був в Україні наприкінці 60-х – на початку 70-х, особливо у Львівській області. На аматорському рівні я три-чотири роки захищав кольори фрезерного заводу, а ще раніше, в дитинстві, робили ворота з усього, що потрапляло під руку. Важливо було вміти стояти на ковзанах. Тоді ж і зими були іншими.
– На якій позиції ви "різали лід"?
– (Сміється.) Я був лівим нападником. Наша команда виступала на першість області.
– Тобто через любов до спорту після футболу у вас йде хокей?
– Напевно, так. У мене була мрія наживо подивитися матч НХЛ. П’ять років тому мені це вдалося. З ветеранами збірної України з футболу ми були в Тампі. Спочатку ми разом сходили на один поєдинок, а потім я сам купив квиток. Якраз у тому сезоні Тампа-Бей Лайтнінг виграла Кубок Стенлі. Я отримав масу задоволення. Ось це справжній хокей найвищого рівня, – розповів Маркевич у коментарі для Sport.ua.
Маркевич оцінив перспективи Динамо у новому році та назвав важливий позитивний момент у грі киян
