– Як ви почуваєтеся зараз після аварії – і фізично, й емоційно?
– Почуваюся дуже важко… Дякувати Богові, наша донечка отримала лише забої ноги та кілька саден. Вона в нас справжній герой – уже бігає й радує мене, поки я фактично прикута до ліжка. У мене – гематоми, зашита нога, численні забої…Чоловік приховує, що йому боляче, але по саднах і синцях я бачу, наскільки йому важко. Він дуже мужній.
Прийти до тями ми досі не можемо. Ці моменти постійно прокручуються в голові… Дуже складно усвідомити, що з нами могло таке трапитися. Ми просто їхали додому у відпустку – спокійні, щасливі, з планами, з надіями… Цей рік і так був дуже важким для нашої сім’ї…
Я пам’ятаю все – від початку до кінця. Чоловік зупинився, як і всі машини попереду. Я не одразу зрозуміла, чому ми стоїмо – дивилася в телефон. І раптом – мить… Чоловік кричить: "Бл*н, він зараз в’їде в нас! Тримайся!" Я повертаю голову – секунда – і удар…
– Яким був для вас момент самої аварії? Що ви пам’ятаєте з перших секунд?
– Темрява. Звуки тріску, удару. Потім тиша. Я відкрила очі в тому самому положенні, в якому повернула голову. Була затиснута, нерухома. Бачу, як чоловік самостійно відкриває двері й починає виривати крісло, щоб витягти донечку…
Люди кричали… Донечка просила про допомогу, дуже плакала, сильно злякалася. Увесь час питала, чи я жива, просила мене не заплющувати очі, казала, що в мене тече кров…
До приїзду рятувальних служб чоловік намагався дістати доньку – виривав крісло, різав, але це було дуже важко.
ДСНС приїхала надзвичайно швидко. На iPhone спрацював аварійний сигнал – рятувальники одразу передзвонили чоловікові, запитали, чи справді сталася аварія і де ми перебуваємо. Ми чекали допомогу всього близько п’яти хвилин. Усі служби зреагували миттєво? – розповіла дружина Кравця у розмові з Футбол 24.
Захисник Металіста 1925 потрапив у ДТП – його мама отримала травму
