– Світла людина. Класний футболіст. Ми не тільки в Карпатах перетиналися, пізніше я з ним у Дніпрі працював. Від нього відчувалася підтримка до мене. Все-таки Андрій – старожил Дніпра, один із найкращих гравців. Хороші в нас були відносини. Шкода, що так сталося…
Я також мав бути там, у Луцьку – грати у футбол. На жаль, не зміг приїхати. А перед тим ми зіграли у Самборі. Все ніби було нормально. Але таке життя. Нічого не зробиш.
– Чим Полунін дивував на полі?
– То був футболіст високого рівня. Таких майстрів, якщо чесно, зараз я не бачу. Інтелект футбольний, розуміння, бачення. Цього не навчиш. У Полуніна був дуже високий клас.
– Шанували його люди не тільки за гру?
– Безумовно. Він був справедливий і не терпів фальші. Жаль, що його вже нема з нами.
– У 1998-му львівські Карпати, очолювані вами, здобули бронзу Вищої ліги. Яка гра у виконанні Полуніна запам’яталася найбільше?
– Проти київського Динамо у Львові. Думаю, ту гру всі пам’ятають (Карпати перемогли 2:1, Полунін відзначився асистом на Беня, – Футбол 24). Андрій був одним із найкращих на полі.
– Невдовзі він переїхав у Нюрнберг. Чи була у вас можливість втримати його в Карпатах?
– Ну, я його просто по-людськи зрозумів. Все-таки то була Бундесліга. Тому ми ніяк не перешкоджали його переходу, – розповів Маркевич сайту Футбол 24.
Нагадаємо, життя Андрія Полуніна обірвалося 15 листопада. Легендарний екс-півзахисник помер після благодійного футбольного матчу, який відбувся в Луцьку. У останній грі життя Полунін виводив збірну України серед ветеранів з капітанською пов'язкою.
