– Як прожив ваш чоловік останні кілька місяців?
– З гідністю і впевненістю у своїх силах. Я завжди в нього вірю. Його дисципліна обов'язково принесе плоди.
– Ви говорили про це вдома?
– Ми часто про це говорили. Я думаю, найголовніше – це ваш настрій. З правильним настроєм можна досягти того, що здається дивом, навіть коли весь світ проти вас. Цей складний період для Артема – доказ: скільки б цілей ти не досяг, іноді доводиться починати з нуля, проявляти характер і стійкість, доводити, хто ти є насправді. І я впевнений, у нього все вийде.
– Як ви сприймаєте війну, спостерігаючи за нею з Риму?
– Це важко. Іншого слова не підібрати, щоб описати те, що ми переживаємо. Кожен ранок починається з новин і повідомлень від наших сімей. Навіть ніч перед останнім матчем збірної України була важкою: наші близькі потрапили під страшні бомбардування в Києві. Кожного разу ми дякуємо Богові за те, що живі й неушкоджені. Цей постійний тиск не може не впливати на нас, наше життя і наше сприйняття світу, – цитує Юлію Довбик La Repubblica.
