– Ви народилися у селищі Нова Прага. Чим воно особливе?
– Невеличкий населений пункт на Кіровоградщині. Нічого надзвичайного. Звідти родом моя бабуся.
Я з’явився на світ 1945-го. Мій батько – танкіст, брав участь у Японській війні. Тато трохи розповідав про війну, але нічого доброго там не було. Ми зараз маємо змогу в цьому самі переконатися. Я цього карлика на шматочки порізав би. Чого тобі треба? Україною хочеш керувати? Якби молодим був – пішов би воювати. Маю страшну ненависть до цього недоростка.
– Ви мешкаєте неподалік церкви святого Миколая, куди нещодавно добряче прилітало.
– У Києві щоночі потужно товче. Але тоді було дуже гучно. Та я в укриття не ходжу. У моєму віці важко кудись йти посеред ночі.
– З рідної Нової Праги ви переїхали в обласний центр. Скільки вам було?
– П’ять років. Тато почав працювати у Кіровограді, потім забрав нас із собою. Я виховувався на вулиці. Брав старий шнурований м’яч і грав проти сімох або й вісьмох суперників. Там і навчився футбольній грамоті. Виступав за збірну вулиці проти дорослих мужиків, розповів Євсеєнко в інтерв'ю для Футбол 24.
