– Ви стали автором гольової передачі та голу сьогодні - можна сказати, герой матчу...
– Не вважаю себе героєм, уся команда зіграла добре. Деякі хлопці готувалися більше, ті, хто їздив до збірних – менше. Але те, що обговорювали на теорії, сьогодні старалися виконувати. Не все вдавалося, але є до чого прагнути.
– Після цього був момент, коли ти прокинув м'яча поміж ніг супернику, і Динамо знову ледь не забило. Свідомо грав саме так?
– Кожний момент на полі потрібно робити з головою й думати, для чого ти це робиш. Я хотів прокинути поміж ніг супернику, і добре, що вдалося це зробити. Завжди хочеться якомога швидше забити. Це додає команді впевненості, а супернику, навпаки, нервозності. Тому ці голи зіграли нам на руку.
– У другому таймі, скажи чесно, були думками вже в кубковому поєдинку, берегли сили?
– Не сказав би, що берегли. Просто у другому таймі поле стало набагато гіршим – у тих моментах, де віддавали передачу в ноги, відскакував м'яч, неправильні рішення приймали. Також з'явилася певна нервозність, почали вибивати м'яч, а попереду чіплятися нам важко – напевно, один Ярмоленко може, оскільки йому антропометричні дані дозволяють.
– Сьогоднішній матч став для тебе ювілейним, 350-м. Чи вважаєш себе легендою клубу?
– Я себе ніколи не оцінюю, для цього є журналісти та експерти. Моє завдання – виходити на поле та допомагати команді. Звісно, хотілося би і 600, і 700 матчів мати, але подивимося, як уже буде, – цитує Буяльського офіційний сайт "біло-синіх".
