"Я й пішов з клубу, тому що не міг перебувати в одному клубі з Луческу. Він гарний тренер, але хай він буде найкращий у світі. Я розумію, що Ігор Михайлович і Григорій Михайлович – це їхнє бачення футболу. Вони президенти, власники цього клубу. Вони платять гроші. Вони мають вирішувати, як вони бачать той чи інший розвиток свого клубу.
Але для мене, як для динамівця, коли приходить людина, яка не поважала Динамо, завжди сварилась, не поважала ні клуб, ні гравців, ні президента, яка налаштовувала Шахтар, що Динамо – це ворог… Я зупинюсь на слові ворог, бо вперше я його почув від Андрія Воробея. Він давно давав інтерв'ю і казав, що їх налаштовували, що Динамо Київ – це ворог.
У мої часи наше дербі було з московським Спартаком, але ми ніколи не ставились один до одного як до ворогів. Ми були суперниками на полі, так, але не ворогами. Це дуже різні речі для мене. І коли ця людина, яка пропагувала ворожість, приходить у мій клуб… Для мене це було дуже… Довгий час я намагався залишитись працювати у Динамо Київ, але у мене вже тоді було спілкування з Ігорем Михайловичем… Я пішов і казав, що хочу щось змінити у своєму житті. Нічого не казав про Луческу, тому що він працює, це вибір клубу, і я його поважаю. Але у мене душа… Особливо я прийняв це рішення після того, як ми з Безсоновим були на грі на базі U-19.
Ми з ним йшли на трибуну і проходили штаб Луческу, там сидів Запорожан. Зі мною привітались, так. Позаду йшов Безсонов – з ним не те що за руку, а навіть так не привітався ніхто. І для мене це був такий удар, коли… Я не міг зрозуміти – як людина, яка легенда, яка зробила для цього клубу стільки - його навіть не помітили. Для мене це було вражаюче. Я зрозумів, що на цю команду я працювати не хочу.
Може, Луческу і не знав, хто такий Бессонов? Він повинен був знати, якщо він прийшов працювати у цей клуб. Безсонов працював і у Дніпрі, коли Луческу був з Шахтарем. Тому він добре знав, хто такий Володимир Безсонов. Цього неможливо не знати в Україні", – сказав Михайліченко Telegram-каналу Динамівець.
