Чотирнадцятого вересня світ боксу сколихнула сумна звістка: у 46 років помер легендарний Ріккі Хаттон – один із найвидатніших британських боксерів за всю історію.
Хаттона обожнювали фанати, адже він був своїм – простим хлопцем з околиць Манчестера, який любив футбол, паби, гучні компанії й навіть попри шалену славу не забував про своє коріння.
За агресивний стиль боксу Ріккі назвали "Кілером" – він сміливо ліз вперед й знищував суперників блискучими атаками. Це прізвисько йому дав перший тренер, який сказав: "Подивіться на нього, який він злий, він – маленький кілер". Любов вболівальників подарувала йому ще дві клички: "Народний чемпіон" та "Гордість Гайду" (Гайд – район неподалік Манчестера, де виріс чемпіон).
Боксерський шлях Хаттона розпочався з крихітного залу у підвалі пабу, яким володіли його батьки. На професійному рівні "Кілер" дебютував у 1997-му, а через 8 років здобув одну з найбільших перемог в історії британського боксу.
Золота пора кар’єри Хаттона – перемога над росіянином
Четвертого квітня 2005 року Ріккі став героєм рідного Манчестера, оформивши сенсаційний апсет на очах 22 тисяч шанувальників. До бою з Костею Цзю непереможний Хаттон підходив зі шикарною статистикою – 38 перемог, 28 з яких нокаутом. Втім, навіть такі успіхи британця не робили його фаворитом проти одного з найкращих бійців світу.
Але Рікі не міг засмутити рідний Манчестер й переміг технічним нокаутом – після 11 раунду побитий Цзю відмовився виходити на ринг й віддав Хаттону пояс чемпіона світу у напівважкій вазі за версією IBF. "Народний чемпіон" не був би собою, якби наступного дня після неймовірного тріумфу не пригощав фанатів пивом у батьківському пабі в Гайді.
Перемога над Цзю подарувала Хаттону шанс вийти на новий рівень й спробувати свої сили у США, де його тимчасовою домівкою став Лас-Вегас. Саме в "Місті гріхів" Ріккі спіткали найбільші невдачі.
Перша поразка на професійному рівні – бій проти Мейвезера
Восьмого грудня 2007 року близько 20 тисяч британських фанатів перетнули океан, щоб підтримати свого улюбленця у неофіційній столиці боксу, хоча арена вміщувала лише 16 тисяч. А у Великій Британії бій створив настільки шалений ажіотаж, що було зафіксовано рекордні 1,2 мільйона платних переглядів.
Хаттон любив позагравати з власним організмом й у перервах між боями забував про здорову їжу, зловживаючи пивом, фастфудом та смаженими стравами. Перед протистоянням із Мейвезером йому довелось скидати аж 18 кілограмів.
"То був злочин, який я робив зі своїм тілом – так багато пив між боями та набирав вагу. Ми всі сміялися з "Ріккі Фаттона" (Ріккі Товстуна, – прим.), але це диво, що мені так довго це сходило з рук. Але ж насправді нічого не сходило з рук, чи не так? Життя надерло мені зад з помстою. Очевидно, що я вбивав себе. Мій тиск зашкалював. Мій лікар сказав, що я був на межі серцевого нападу", – розповідав Хаттон після завершення кар’єри.
Флойд не міг пробачити супернику таке ставлення до справи й очікувано здобув перемогу. До десятого раунду Хаттон гідно чинив опір, а потім пропустив у щелепу. Мейвезер нокаутував "Народного чемпіона", завдавши йому першої поразки в кар’єрі.
Попри побиття свого кумира британські фанати продовжували співати: "Є лише один Ріккі Хаттон".
Невдача проти Мейвезера сильно вдарила по Хаттону, який намагався знайти розраду в алкоголі. Залікувати рану допоміг рідний Манчестер, де через кілька місяців він побив Хуана Лазкано й повернув віру у свої сили, після чого знову вирушив до Лас-Вегаса.
Камбек до США завершився успіхом. У листопаді 2008-го "Кілер" у своєму стилі розбив володаря титулу IBF Пола Маліньяджі. Ріккі так активно товк американця, що його кут викинув білий рушник після одинадцятого раунду.
Перед стартом поєдинку Хаттон примудрився запросити на ринг своїх товаришів, легендарних братів Галлахерів з гурту Oasis.
"Я дав Ноелю пояс Ring Magazine, а Ліаму IBO. Вони обидва трохи нервували, бо ніколи раніше не виходили з боксером у ринг. Вони запитали: "Що нам робити, Ріккі?" Кажу: "Вийдіть у ринг, підніміть пояси та киньте їх в обличчя Маліньяджі. Першим вийшов Ноель, за ним я, потім Ліам, який омину нас, підійшов до Маліньяджі та звернувся до нього: "Що скажеш про це, придурок?" У той момент я подумав: "Це не те, що я мав на увазі, Ліаме. Друже, я мав зовсім не це на увазі".
Нищівний нокаут від Менні Пак'яо
Успішний бій знову нагадав світові про грізного британського чемпіона, яким зацікавився Менні Пак’яо. Саме видатний філіппінець завдав Хаттону найболючішої поразки, фактично завершивши його славетний шлях. Вперше в житті Хаттон не зміг проявити характер й впав обличчям об землю вже у другому раунді.
"На той час я був уже не в топ-формі, а Менні перемагав усіх підряд. І це був легендарний нокаут, він вирубив мене одним ударом. Чесно кажучи, мало що пам'ятаю. Це був один із найбільш руйнівних нокаутів у боксі", – пригадував Хаттон.
Після бою з Пак’яо Ріккі впав у депресію. Він посварився з батьками – дійшло аж до бійки з татом на стоянці, розірвав стосунки з другом та тренером Біллі Гремом. Алкоголь вже не допомагав втихомирити душевний біль, тому Хаттон почав вживати наркотики. Все ледь не закінчилося самогубством.
"Мені було байдуже, чи я живу, чи помру. Я був героєм робітничого класу, цим звичайним хлопцем з Манчестера, якого люди так любили. А тепер Ріккі Хаттон – п’яниця, що плаче у кутку пабу.
Я йшов у паб і починав плакати ще до того, як куштував свій перший напій. Буквально думав: "Я тут нап'юся до смерті". Дженніфер (дівчина та мати його доньки Міллі, – прим.) знаходила мене там. Або вона поверталася додому і бачила мене з ножем на зап'ясті. Вона забирала ніж і заспокоювала мене. Колись це траплялося щодня – Дженніфер знімала з мене ножі, або в мене траплялися панічні атаки. Я ненавидів ту людину, якою я став", – розповідав Хаттон в інтерв'ю The Guardian.
Бій проти українця
Вийти з жахливого стану допомогло народження донечки Міллі. Ріккі звернувся до психіатра й знову одягнув рукавички. Він хотів піти красиво, провівши "останній танець" проти українського боксера В'ячеслава Сенченка.
24 листопада 2012 року Манчестер побачив фінальний бій свого улюбленця на профі-рингу. Сенченко бився у лігві звіра перед заповненою ареною, але зумів засмутити британських фанатів, завдавши "Кілеру" третьої поразки після Мейвезера та Пак’яо. Долю бою вирішив потужний удар в печінку у дев'ятому раунді, після якого Хаттон капітулював.
Любов до футболу
Хаттон був одним із найвідоміших фанатів Манчестер Сіті. Тих справжніх, які переживали за клуб до приходу шейхів та величезних грошей. На свої бої Ріккі виходив під "Blue Moon" – гімн "містян", а логотип клубу постійно був із ним. Цікаво, що Хаттон у дитинстві займався в академії Ман Сіті, а його батько та дідусь були футболістами й виступали за клуб Рочдейл.
Чотирнадцятого вересня Ріккі Хаттон мав бути на стадіоні, де його Манчестер Сіті розбив МЮ в Манкуніанському дербі, але доля розпорядилася по-своєму. Заповнений Етіхад вшанував героя бурхливими оплесками.
Здавалось, що Ріккі нарешті полюбив життя. Він тішився внучкою, продовжував смакувати улюблений гіннес, грати у дартс, дивитись футбол. Не забував і про бокс. У грудні він збирався повернутися на ринг, але після одного з тренувань його життя обірвалось.
Попри непростий життєвий шлях, Ріккі Хаттона любили всі до кінця його днів – він був особливим, народним чемпіоном.
Більше чтива про бокс на Спорт 24
