– Я памʼятаю, одного дня тренувалися я і мій спаринг-партнер, син мого тренера Сергій Лапін. Сергій бив мене в обличчя, в корпус, в печінку. 45 хвилин, можливо більше. Може, годину або дві. Я не памʼятаю скільки.
Я казав: "Тренере, будь ласка, годі". Він відповідав: "Ні, продовжуй!". Я казав: "Ні, будь ласка, в мене нема сил". Він відповідав: "Продовжуй, продовжуй. Я сказав продовжуй!".
Я казав Сергію: "Будь ласка, вдар мене в обличчя – я впаду". Бо у мене дуже боліло серце. Воно ніби говорило: "Алексе, ти божевільний". Я казав: "Будь ласка, зупиніть це".
– Це був той момент, коли ви найгірше почувались в ринзі?
– Так, так, я думаю так. Але це був не ринг. Це просто місце. Це імпровізований зал був. Не професійний зал. У нас не було рингу. Все було саморобне. Лише рукавиці. У мене не було шолома, – розповів Усик в інтерв'ю The Ring.
