"Це незвичний розклад спортсмена: прокинувся, зробив зарядку, поснідав, пішов на перше тренування, відпочив і таке інше. Війна все ж таки. Я чергую у своїй військовій частині. Мені дозволяють побути вдома. Відпочиваю, проводжу час із сім'єю, трохи вчуся, читаю і за можливості тренуюсь. Крос, велосипед. Хоча фізично та морально непросто поєднувати заняття спортом зі службою. Коли ніч не спиш, потім тяжко зібратися з силами.
Не можу розповідати все. Скажу лише, що спочатку було дуже тяжко. Навіть схуд на 5 кг. Додому відпускали буквально на кілька годин. І те, можна сказати, йшли назустріч. А останнього місяця легше. Менше чергувань. Дружина з дітьми повернулися з-за кордону. Це було непросте рішення, але у Тернополі відносно спокійно.
Чи хотів я на фронт? Такі думки були перші дні війни. Але в армії я швидко зрозумів, що майже нічого не вмію. Не хочеться бути м'ясом. Це ж не просто: взяв автомат і почав курити на всі боки. Так що кожен має бути максимально корисним на своїй ділянці. Нехай це й не порівняти зі службою на фронті, але робота в тилу, волонтерство також є важливими", – цитує Підручного Charter97.
