"Коли я стартанув, то розумів, що в нас шанси є боротися як мінімум за топ-6, а то і за топ-3. Я розумів, хто попереду, хто позаду, на якій відстані. Думаю: "Шанс дуже малий, але він є, можна спробувати".
Я намагався розподіляти сили по дистанції максимально якісно для того, щоб бути в цій боротьбі. Я закрив останню мішень запасним патроном і бачу, що в німця також лишилася одна мішень. Я виходжу вже з рубежу на останнє коло – там табло було, я бачив, що він теж її закриває. Я розумію, що він буде позаду мене практично впритул, розумію, що це Філіп Хорн, розумію, що він 2 тижні тому Самуельссона помножив, умовно, на нуль на останньому етапі на чемпіонаті світу в естафеті та виборов 3-тє місце. Розумію, що він дуже сильний на останньому колі.
Коли всю цю інформацію миттєво переварюєш, то думаєш: "Блін, 3-го місця, напевно, не буде. Будемо, напевно, 4-ті". Ти виходиш, проходиш засічку, там далі тренер стоїть, і він тобі кричить: "Німець у 4 секундах". Ти такий думаєш: "Блін, напевно, одразу він мене наздожене, а там буду старатися максимум до фінішу за ним протриматися, а раптом на фінішній прямій зможу його перемогти?"
Я включився на максимум, перший підйом, спуск, спуск, спуск, потім наступний підйом – на ньому стало дуже важко. Я ще не розумів: він далі тих 4 секунд чи, можливо, вже менше? І найважче в цей момент – не здатися. Може, це для вболівальників банально звучить: "А що, важко себе змусити?" Пробіжи 10 км кросом, коли ти цього ніколи не робиш, і тобі стане важко – чи ти зможеш себе змусити?
Я постарався це перебороти, і коли на наступній позначці мені кричать, що в мене перевага вже не 4, а 8 секунд – це така мотивація одразу, сили є. Я навіть ніг не чую, але додам ще. Потім у нас був розворот, де ми зустрілися з ним поглядами – і я зрозумів, що ми вже будемо 3-ми. Я побачив, що він уже не може боротися, а в мене ще запас сил є. Цей момент, коли ти сам собі суперник – один з найважчих для кожного спортсмена. І це буває не тільки на змаганнях, а й на тренуваннях, коли тобі треба змусити себе потерпіти. Ти ніби й можеш, а вже так важко стає, що: "Та ні, досить вже". А іноді треба зчепити зуби та потерпіти", – розповів Підручний в інтерв'ю "Давай розберемося".
Нагадаємо, чоловіча збірна України з біатлону стала бронзовим призером естафети в рамках сьомого етапу Кубка світу. Ця медаль стала першою для нашої команди за три останні сезони. В естафеті Україну представляли Антон Дудченко, Віталій Мандзин, Артем Тищенко і Дмитро Підручний.
