Якщо я зараз розкажу передісторію, то і ви, і глядачі будете шоковані, як це відбувалося. Тому що, по-перше, я була ще досить маленька по віку, мені було 20. Виступали ми по своєму віку на чемпіонатах світу та Європи.
Був чемпіонат Європи в Болгарії. Добре чи погано я там бігла – вже не пам'ятаю, в естафеті, здається, в нас була медаль. Підходить до мене потім Колупаєв Євген Федорович і каже: "Ти не хочеш з'їздити на етапи Кубка світу?". Я кажу: "Звісно, мені цікаво, звісно, я хочу".
І ми з Болгарії до Фінляндії їдемо мікроавтобусом з тренером. Тобто я провела 2 чи 3 ночі в автобусі. Добре, що нас було небагато, і в мене був другий ряд сидінь, я могла якось спати на ньому. Я мінімум 2 ночі на ньому провела.
Ми проїхали через Чернігів. Семенов Олександр Володимирович був тоді у нас тренером – він якраз був і водієм, і сервісменом, все було в одному. І він мене перевозив. Скільки там кордонів – порахуйте. Не знаю, була у нас зброя з собою чи її відправили літаком.
Три доби ми добиралися до тієї Фінляндії, приїхали. Звісно, яка там форма може бути, про що ми говоримо? Після трьох діб в автобусі – це ж ні зарядки, ні гімнастики, ні пробіжки, ніякої мови і не було. І плюс, знову ж таки, Бансько – на висоті 1800 м, Фінляндія – це, звісно, вниз, тут ця дорога.
Приїхала, яка була – звісно, розібрана вся. Але що мене вперше вразило – це рівень цих змагань, рівень підготовленості, повністю вся організованість. Якщо сказано, що о 10-й виїзд, то в 10:00 уже всі в автобусах, і всі двері закриті, немає права на запізнення. Рубіж ідеально закатаний, гумові килимки всі без снігу, прочищені. Патрони тобі дають – не черняху, яку треба наждачкою чистити, а хороші, якісні.
Мене настільки вразила оця вся атмосфера і рівень якості, я така: "О, я сюди хочу, я не хочу більше бути на тих другорядних змаганнях, де може бути і рубіж кривенький, і патрон, який могли собі дозволити в школі придбати, і так далі", – розповіла Підгрушна в інтерв'ю на YouTube-каналі АСЖУ.
