"Остання моя ніч перед естафетою: лягаєш спати, наче мав би подумати, як бігти, про якусь там тактику, стратегію і так далі – а ти не можеш про це думати. Ми постійно дивилися онлайн, дивилися пряму трансляцію з Майдану, що тоді відбувалося.
Плюс на той час у мене чоловік також був присутній на Майдані. Він максимально мене намагався відгородити від усяких поганих новин. Вже потім, після естафети, він почав розповідати, що знову випив і закурив після першого трупа на руках – каже, виносив якогось молодого хлопця. Це вже далі він мені відкрився, наскільки йому це боліло. Але до того моменту він це тримав у собі.
Але все одно ми бачили. Ми бачили перелік цих загиблих людей, тому що постійно їх прокручували, були розповіді, що це за люди і так далі. І звісно, ми ці теми також обговорювали напередодні.
І потім, перед тим, як іти відпочивати, ще раз подивилися, що там робиться – нічого хорошого, звісно. Розумію, що треба заспокоюватися, перемкнути голову на щось інше, щоб нормально поспати.
І тут у мене інша думка прилітає: а що ми будемо говорити журналістам, коли виграємо? В мене не було іншої думки, це питання чітко у мене висіло в повітрі. Як тоді на ЧС-2013, що я зранку прокинулася з думкою про те, що я чемпіонка, так само було тут.
Я розуміла: ми виграємо, ми підемо в прес-зону, нам точно будуть ставити одне єдине запитання: "Як ви змогли виграти, коли у вас розстріли на Майдані?" Я не бачила іншого запитання від журналістів на той час. І я не помилилася", – розповіла Підгрушна у коментарі Асоціації спортивних журналістів України.
