"Кожна країна має право жити в межах своїх кордонів, зі своїм устроєм, зі своїм менталітетом. Навіть якби в Україні були ці, так звані, "бандерівці" чи націоналісти, значить, це вибір України, Україна так хоче жити. Якби люди були цим незадоволені, то вони б вийшли на вулиці та висловили свою позицію, як ми вже бачили це неодноразово.
Я проти будь-яких воєн, завжди треба вміти домовлятись. Але, як ми бачимо, це не завжди можливо. Ті звірства, що відбуваються, – це взагалі не вкладається в голові. І ці мародерства. Я не уявляю, як можна приїхати до своєї родини та принести всі награбовані речі.
Як можна принести кросівки дитини, якої вже немає серед живих? Привезти це своїй дитині, аби вона носила. Чи як можна приїхати додому після того, як ти зґвалтував 10-річну дівчинку, до доньки такого ж віку? Як можна їй спокійно дивитись в очі після цього?" – цитує Дар'ю Блашко Суспільне.
