"В основному працювали тільки маленькі магазинчики, і продукції було мінімум. Було багато людей, які так само тікали з області, теж ходили по магазинах у пошуках необхідних товарів. Наприклад, нам потрібні були памперси, але їх майже не було.
Знаю, що молоко по Херсону розвозили в діжках, як це було в Радянському Союзі. Тобто всі розливали з діжок у свою тару. При цьому черги були дуже великі, адже молочної продукції в місті майже не було. Та сама ситуація з хлібом. У селах, як мені здалось, із цим було простіше. Також зараз більше завозиться російської продукції дуже низької якості. А ціни такі, наче це елітний продукт.
Ми виходили о п’ятій вечора, і здавалось, що Херсон вимер. Це так лякає. Є в Херсоні центральна вулиця – проспект Ушакова, що завжди дуже жвавий, по ньому їздить багато машин навіть о десятій вечора. Зараз же одна автівка десь може в далечині проїхати, а людей узагалі немає.
Звуки вибухів чутно всюди. Хоч ми певний час були в селі, але все одно цілодобово чули: "Бух-бух-бух". Можливо, до цього звикаєш, але мені складно це уявити. Те, що на Херсонщині військові менше до людей чіпляються, це теж відносно. Думаю, що населення пенсійного віку може почувати себе більш спокійно, а от молодим хлопцям небезпечно ходити. Розумієш, що може трапитись усе, що завгодно. У них свої закони та правила, через це основна маса людей і виїжджала, коли є можливість.
Більшість херсонців хочуть залишитись у складі України, адже вони розуміють, що нічого хорошого росія не принесе. Але є люди, хто змирився, і вони хочуть тільки, щоб не було вибухів, ніхто не стріляв, і було тихо", – розповів Проценко в коментарі "Суспільне Спорт".
Додамо, що Андрій спочатку був у Херсоні, а потім виїхав до населеного пункту в Херсонській області, де провів 40 днів. Спортсмену все ж вдалося виїхати з окупованих територій разом з дружиною та двома дітьми.
