Беленюк уникнув ломки, поставив мету в тенісі, очолив боротьбу за ізоляцію росіян і не відкинув повернення на килим
Ексклюзивне інтерв'ю Спорт 24 з нашим легендарним олімпійським чемпіоном.
Більше року минуло з того часу, як Жан Беленюк, забравши останню для повної колекції олімпійську медаль, на паризькому килимі демонстративно зняв борцівки. Цей жест означав, що його блискуча спортивна кар’єра завершена. Про перехід на тренерську роботу спортсмен не заявляв, тож мав, аби підтримувати активний спосіб життя, знайти інше покликання. І воно не забарилося.
Жан розповів Спорт 24, що поставив нову ціль – стати майстром спорту з настільного тенісу. А паралельно, окрім депутатської роботи в Раді, займається міжнародними відносинами у Федерації греко-римської боротьби й, звичайно, регулярно виходить на борцівський килим.
– Жане, рік минув після Олімпіади в Парижі. Здобули бронзову медаль і ефектно пішли. Післяспортивної так званої ломки не було?
– Я спокійно пережив відхід від великого спорту. З того часу жодного повноцінного тренування на килимі не провів. У мене є інше хобі. Активно займаюся настільним тенісом. Боротьбу, звичайно, без вороття не кинув. Пограємо з хлопцями в баскетбол, потім поборемося. Але не більше.
– Повноцінне тренування – це яке?
– Коли був у збірній, то спочатку розминка, відпрацювання технічних дій, а під кінець проводиш спаринг. А зараз після баскетболу невеличкі двобої, по 5-10 хвилин боротьби з такими ж ветеранами, як я сам. Іноді беру в спаринги молодших борців, яких ще можу подужати.
– Настільний теніс – це хобі з дитинства?
– У підлітковому віці в секції для боротьби у нас стояв стояв стіл, за яким ми постійно грали. Потім була досить тривала перерва, але цей вид спорту мене завжди цікавив. Тож ближче до завершення кар'єри знайшов коло людей, які теж цікавляться настільним тенісом. Почав з ними грати й тепер вийшов на певний рівень. Наразі повністю поринув у цю спортивну історію.
– Граєте для задоволення?
– З цього починалося. А ось буквально вчора взяв участь у черговому турнірі. Скажу, що рейтинг у мене десь 20.
– Розшифруйте, будь ласка.
– 60 – це вже рівень майстра спорту. І в мене мета – досягти такої майстерності. Для цього, щоправда, треба більше тренуватися. А я ставлюся до тенісу, як до хобі. І, звісно, більше граю, ніж тренуюся. У цьому є проблема. Не можу себе змусити приділяти увагу саме тренуванням. Хочу отримувати насолоду від гри.
– Знаю, що у вас на тренуваннях є суперники, які беруть участь у чемпіонатах України, щоправда, по юніорах.
– Можливо, такі випадки й траплялися. Мій рівень поки що достатньо посередній. Я адекватно до цього ставлюся. У боротьбі різницю в майстерності не так помітно. Там можна бути не надто технічним, але завдяки силі боротися з суперником на рівних. У тенісі я можу виглядати непогано на фоні початківця, але якщо взяти до уваги, наприклад, чемпіонат Києва з настільного тенісу, то початківцем виглядатиму вже я.
– Граєте за якусь команду?
– Так. У Киїівській лізі з настільного тенісу за Гатне. На жаль, кілька турів через чемпіонат світу з боротьби я пропустив. Минулого року мій рівень був нижчий, не виграв жодної зустрічі. А зараз відчуваю, що допоможу команді. Ми опустилися на лігу нижче, тож треба повертатися.
– Що ви робили на чемпіонаті світу?
– Вболівав за наших хлопців і дівчат, взяв участь у першій Конференції, яка була організована Міжнародною федерацією боротьби. Зараз я очолив напрям міжнародної діяльності в нашій борцівській асоціації.
– Що входить у ваші обов’язки?
– Нам треба зрозуміти, тенденції об’єднаного світу боротьби (United World Wrestling – Міжнародна федерація греко-римської боротьби, вільної боротьби та жіночої боротьби – прим. Спорт 24). Потрібно знати, які там робитимуть кроки назустріч допущенню спортсменів з Росії та Білорусії до міжнародних змагань під їхніми прапорами. Як бачимо на прикладі дзюдо, така тенденція прослідковується.
Жан Беленюк із Віктором Ющенком / Facebook
Ми повинні реагувати. На чемпіонаті світу з боротьби такого не побачили, але з настроїв, які транслюють очільники федерацій, як, наприклад, вирішують проблеми з відкриттям віз борцям з Росії, з іншими речами, ця історія нас не задовольняє. Впевнений, представники країни-агресора й надалі тиснутимуть.
– Ви слідкували за чемпіонатом світу. На вашу думку, рівень боротьби, коли ви не боретесь, не було Новикова, у вашій ваговій категорії впав?
– Мені некоректно порівнювати. Треба говорити не про індивідуальних представників, а про збірну в цілому. Наразі конкуренція дуже висока. Треба працювати, треба розуміти, що так, як раніше, коли у фіналах на чемпіонаті Європі 2011 року було семеро українців, вже годі й чекати. У нас не було жодної медалі на чемпіонаті світу – ані в греко-римлян, ані у вільників. На чемпіонаті Європи – одна бронзова нагорода. Високий рівень тримають тільки жінки, які на Європі взяли чотири золоті й чотири бронзові медалі, а на чемпіонаті світу здобули золоту й срібну.
Звісно, зараз ситуація в країні важка, конкуренція інша – це не спонукає, на жаль, до покращення результатів. Втім, треба знаходити вихід із цих реалій і рухатися вперед.
– У жінок, якщо не помиляюся, медалі були не в олімпійських вагових категоріях.
– Тому я завжди боровся тільки в одній. Бо приціл для мене був один – Олімпійські ігри.
– В Україні з’явилася зірочка в греко-римській боротьбі. Єгор Якушенко вже двічі перемагав на чемпіонатах світу до 20 років. На вашу думку, за три роки він може дорости до рівня Олімпіади?
– Зараз важко щось сказати. Єгор точно талановитий хлопець. Проте він такий не один, ми раніше бачили й інших. Кілька років тому Михайло Вишневецький на молодіжному рівні вигравав медалі чемпіонатів світу і Європи. Є багато нюансів, щоб перемоги в молодіжному віці перенести в дорослу боротьбу.
Добре, що зробили чемпіонати в перехідному віці U-23. Хлопці, які ще не сформувалися повноцінно до дорослої боротьби, можуть і надалі поступово прогресувати. Коли я боровся, такого не було. А в змаганнях чоловіків – це вже стратегія, тактика, розуміння кожного опонента, його сильних і слабких сторін. І на цьому можна зіграти. Там треба багато думати, щоб перемагати.
З Єгором, пригадую, ми разом тренувалися десь наприкінці 2022-го – початку 2023-го. Чесно кажучи, я тоді не помітив чогось надзвичайного, якогось суперпотенціалу. А зараз прогресує на кожних змаганнях, набрав вагу за 100 кілограмів. Тренери на нього роблять високі ставки. Головне, щоб все склалося. Бо в спорті багато нюансів, які можуть як допомогти, так і навпаки вбити мрію про якісь серйозні досягнення.
Жан Беленюк на турнірі вже як глядач / Facebook
– Ви за собою вже остаточно закрили хвіртку в греко-римській боротьбі?
– Мені запропонували поборотися на чемпіонаті України. Впевнений, що в трійці я б узагалі без питань був. Просто коли ти не борешся більше року, то важко зрозуміти рівень конкуренції, рівень своїх можливостей. Це вже не п’ятихвилинна боротьба, а п’ять сутичок з різними суперниками. Подивимося, життя покаже.
– Ви, здається, трохи схудли.
– Так, якщо раніше вага була 90, то зараз у мене 85. Тобто можу претендувати на зовсім іншу вагову категорію. Вона, не олімпійська, бо олімпійська – 82 кілограми.
– Маєте якісь секрети схуднення?
– У мене зараз більше кардіотренувань і, звісно, той масив м'язів, який був раніше, він вже не актуальний. Так розумію, що організм сам адаптується під ті виклики, які наразі є.
Більше ексклюзиву від Геннадія Чеховського
"Обожнюю ураган, весело": Лузан – про світовий рекорд, делікатне каное і бойфренда