Призерка Олімпіади розповіла, як з маленьким сином втікала від рашистів

"Рішення поїхати з України мені далося складно, я більше двох тижнів відмовляла себе і шукала причини цього не робити. Якщо всі мої близькі, протягом перших днів виїхали з дітьми, то я все ще не могла наважитися.

До кого? На який час? Як самій справитися в чужій країні і все організувати? Коли ми побачимо татка? Як піти в садочок? Де шукати роботу? Ким я буду? Ці запитання зупиняли мене.

Після чергової сирени в 5 ранку, я бігла з Давидом у ванну, глянула на маму і сказала "сьогодні виїжджаю". В очах мами промайнув страх. Я добре запам’ятала той погляд. Кожного разу сидячи ось так у ванній, я думала про майбутнє сина, думала про його безпеку і чи достатньо роблю зараз для нього. Тому це не було спонтанним рішенням, я довго зважувала і обдумувала, де буде нам безпечно і хто нас не залишить у важкій ситуації.

Тому хочу подякувати усім, хто запропонував допомогу. Найпершою відгукнулася спринтерка з Польщі, з якою пробігли не одну стометрівку і не одну естафету. Вона одразу запропонувала своє житло у Польщі, потім багато спортсменів писали з Бельгії і Італії, яких я навіть не знаю, що будуть раді нас прийняти з сином.

А ще моя давня подруга Оксана Труш, з якою вчилися в спортивній школі у Львові, ми не бачилися 10 років, адже вона живе у Відні з сім’єю. І я попрямувала до неї, зупинилася спочатку в Будапешті в її свекрухи Катерини, там нас прийняли у будинку на 5 днів і дбали, як про своїх близьких. Потім у Відні зупинилися на два дні у сестри її чоловіка, Андреа з великим серцем приймала і дозволяла Давиду гратися усім в її шикарному будинку, я боялася тільки б він нічого там не поламав", – написала Стуй в Instagram.