"Я ж не з космосу впав": легендарний Борзов – про спорт під час війни, Лобановського і дурість у справі з Ковтуном
Інтерв'ю Геннадія Чеховського з Валерієм Борзовим, дворазовим олімпійським чемпіоном Мюнхена-1972.
Україна стрімко втрачає спортивні позиції на світовій арені. Остання Олімпіада в Парижі засвідчила, що занепад торкнувся багатьох видів спорту. Порівняно з Іграми у Токіо, наша збірна не дорахувалася медалей у велоспорті, плаванні, веслуванні, дзюдо, художній гімнастиці тощо. Більш-менш сприятлива картина в легкій атлетиці, хоча, якщо взяти по окремих видах, то криза болюче вдарила й тут. Найбільше нагород розігрується в бігових дисциплінах, проте наші спортсмени були чужими на цьому святі.
Коли ми відстали від провідних країн і як повернутися до еліти легкої атлетики Спорт 24 запитав у дворазового олімпійського чемпіона і п’ятиразового призера Ігор, першого міністра спорту й НОК України Валерія Борзова.
– Валерію Пилиповичу, ситуацію з кваліфікованими спортсменами в легкій атлетиці не можна вважати критичною, адже на Олімпіаді в Парижі здобули три медалі. Проте знову серед призерів не було представників бігових видів. Куди вони поділися?
– Відбувається зміна поколінь. Від цього нікуди не дінешся. Країна переживає багато викликів: відсутність світла, повітряні тривоги – це все впливає на підготовку спортсменів. З цим доводиться жити, й треба знаходити вихід з ситуації. Перше. Київ, наприклад, має можливість акцентовано готувати легкоатлетів. Тому всіх дітей, юних легкоатлетів, треба тут забезпечити тренувальними можливостями. Друге. Треба працювати з молодими тренерами, передавати їм той досвід, який у нас поки що зберігається. Ці завдання негайно і з ентузіазмом треба вирішувати, бо якщо пустити самопливом, то нічого не зрушить з місця.
– А є в нас молоді тренери? Адже зарплати невеликі й пропадати з ранку до вечора в спортзалі не кожен захоче.
– Звісно. Бачу багато молодих спеціалістів у манежі, колишніх спортсменів (розмова відбулася під час турніру на призи Валерія Борзова, – прим. Спорт 24). Звісно, потрібна відповідна позиція міністерства, федерації легкої атлетики. Вони мають орієнтуватися на нюанси, які наразі важливі.
– Міністр спорту радиться з вами, допомагаєте йому?
– Я допомагатиму йому, щоб було прийняте рішення зробити Київ центром олімпійської підготовки. Тут є два легкоатлетичні манежі, кваліфіковані тренери. Треба приймати рішення про новий підхід до підготовки спортсменів.
– Наразі є кілька подібних центрів в областях.
– Але скільки спортивних майданчиків зруйновано, багато залів не відповідають умовам для тренувань, спортсмени через війну переїхали жити в нові місця. Їм треба десь займатися й розвиватися. Тобто центр у регіоні може бути, а можливості для роботи там обмежені. До цього питання треба гнучко підходити.
– Тим більше, що масовості в спорті зараз не спостерігається.
– Це завжди болюче питання. Спорт – це рівень культури, традиції, які закладені чи мають бути закладені. Виховання – це сім’я, двір, оточення молодої людини. Ці три фактори є визначальними у виборі діяльності. Можна цілодобово сидіти за комп’ютером, а можна його поєднати із заняттями спортом. Другий варіант, як на мене, більше підходить.
– Традиції в нас є, ще ви їх закладали. Останнім часом, щоправда, ми їх втрачаємо.
– Традиції і результат – це різні речі. Традиції залишаються, а результати падають. Бо не завжди працюємо професіонально. Потрібні професіонали в управлінні, керівництві, в системі тренерських кадрів, федерації – ті, хто очолює систему. Є ще таке слово, як методика або технологія підготовки. На жаль, нею керуються лише окремі тренери і спеціалісти.
А методику треба поставити на потік, тоді й результати зростатимуть на світовому рівні. Щоб до них підготуватися, необхідно не пропустити базову підготовку. А це перші чотири роки, починаючи з 12-ти й до 16-ти.
– Наче все зрозуміло, але в бігових видах у нас все одно обмаль конкурентних атлетів.
– Я ж то був. Євген Аржанов, Ольга Бризгіна… Ми ж не з космосу впали. Треба шукати й виховувати. Має бути фанатизм і розум. Якщо ці складові об’єднати, то буде порядок.
– Що потрібно, щоб підготувати спортсмена світового рівня?
– Треба бути тренером Петровим, а спортсменом Бубкою чи Балахоновою. Щоб підготувати стрибуна з жердиною, треба вкладати кошти, розум, досвід. А принцип підготовки завжди один. Йде відбір усіх талановитих хлопців і дівчат, хто має перспективу для спорту найвищих досягнень. Лише з цього контингенту можна щось готувати. А коли немає першого відбору, то ми працюємо на здоров’я.
– Якщо порівняти підготовку українських спортсменів із, скажімо, англійськими і німецькими. У чому різниця?
– У відрізках підготовки. Там працюють клубні й університетські структури, які професіонально займаються тим, про що ми говоримо – відбором і спеціалізованою підготовкою обдарованих молодих людей. Це поставлено на потік, і разом називається школою спорту. Якщо її немає, або нею займаються люди, які не відповідають потрібній кваліфікації, то й на виході нічого не отримуємо.
– Якщо порівняти підхід до спорту у ваш час із нинішнім, що змінилося?
– Школа стала меншою, тренери не йдуть працювати на міську зарплатню. Говорити про те, що нинішнє покоління гірше за наше, не доводиться. Хтось кращий, хтось ще не розкрився. Тоді придумали спеціалізовану систему підготовки через спортивні інтернати. Вона давала й дає результат. Але в системі мають працювати всі елементи. Після школи йде інститут, і якщо у ВУЗі немає спортивного клубу, то ми працюємо не на спорт, а на освіту.
У нас, на жаль, немає клубів спорту, бо немає спонсорів, бракує фінансування. Дитяча школа зараз у некомфортному становищі. Бо спортивну базу, якщо своєї немає, треба орендувати. А грошей немає. Ці питання треба розв’язувати, розглядати, змінювати систему оплати роботи тренерів.
– Якою вона має бути?
– Бонусна. Показав найкращий результат – отримай надбавку, став чемпіоном міста – ще бонус, виграв чемпіонат України – збільшили зарплатню, став олімпійським чемпіоном – ще надбавили.
– Зараз тренери отримують голі ставки?
– До сих пір існує категорійність. Отримав категорію і живеш із нею до кінця життя, отримуєш гроші не залежно від ефективності роботи. І таких професіональних питань у нас достатньо. Багато чого залишилося нам у спадок. Коли був міністром, то в кінці сезону ми гроші не рахували. А зараз інша, ринкова система. Людей необхідно заохочувати, щоб вони мали довгу лаву резерву. І тоді заробить тренер, який розвиває резервний спорт.
– Нині фінансування спорту наче непогане. Чи треба більше?
– Фінанси самі не працюють. Їм треба ходити. Щоб був зиск, має працювати ефективна система.
– Валерію Пилиповичу, скільки треба коштів, щоб підготувати спортсмена високого класу?
– У мій час, щоб підготувати майстра спорту міжнародного класу, потрібно було вкласти один мільйон карбованців.
– По тому курсу це більше мільйона доларів.
– Так. Рахували кошти на підготовку спортсменів від початку до кінця. Дорого.
– І скільки спортсмен мав проводити часу на тренуваннях?
– Три години в день, четвер і неділя – відпочинок. Я працював не багато, а інтенсивно. Не можу похвалитися ні об’ємом, ні дворазовими тренуваннями. Моя система підготовки була інтенсивною. За такого підходу другого заняття вже не захочеш. А якщо недопрацював на першому тренуванні, то можна доробити на другому. Це не мій принцип.
– То Валерій Лобановський у вас перейняв інтенсивність, коли відмовився від довгих тренувань у Динамо на користь коротших, але інтенсивних?
– З Лобановським ми спілкувалися, і вони взяли деякі принципи тренування, які придумав Валентин Петровський (ЗТУ, наставник Валерія Борзова, тренер збірної СРСР на Олімпіадах 1972 і 1976 років. Ініціатор застосування математичних методів і принципів спортивної кібернетики. Йому вдалося розрахувати математичну модель тренувань Борзова. Під час занять прилади-реєстратори здійснювали лікарський, фізіологічний і функціональний контроль спортсмена, допомагали виявити приховані резерви витривалості, сили і швидкості. Ці принципи розвивав його учень, легкоатлет і науковець, згодом керівник наукової групи київського Динамо Анатолій Зеленцов, – прим. Спорт 24). Він був професором, завідувачем кафедри теорії та методики фізичного виховання.
– До Динамо тоді швидко прийшли успіхи.
– Так, вони почали добігати два тайми, покращилася швидкісна витривалість. Ці принципи використовувалися у плануванні недільного циклу тренувань.
– Парадокс: гроші крутяться у футболі, а олімпійські медалі виграють легкоатлети і фехтувальники.
– Футбол – це особлива категорія. Але й там треба ставити завдання. Чому від наших олімпійців вимагають медалей, а футболістам навіть не ставлять завдання виграти чемпіонат Європи? Хоча зарплати незрівнянні. Цілі мають бути в кожному виді спорту.
– Скільки потрібно років, щоб підготувати учасника Олімпіади?
– На Олімпіаді видно результат роботи за останні 7 років. Стільки готується майстер спорту міжнародного класу.
– Тобто, щоб передбачити, на що ми можемо розраховувати на Іграх у Лос-Анджелесі, треба відштовхуватися від стану справ у легкій атлетиці після Ігор у Токіо 2021 року?
– Так. І якщо зараз запросити дитину в спортивну секцію, на початок підготовки, то через 7 років вона показуватиме результати. Багато дітей через війну поїхало. Треба переглядати тих, що залишилися. Міністерство має цим займатися.
– Не можу вас не спитати про скандал у спортивній гімнастиці, адже мова йде про призера Ігор-2024. Тренерка Іллі Ковтуна Ірина Горбачева повідомила, що срібний призер Олімпіади вирішив змінити громадянство.
– Це питання потребує обговорення на рівні міністра і президента НОКу. Нехай визначать, що вони пропустили в роботі з цими людьми, і чому вони їдуть.
– Там конфлікт, здається, між одним із керівників федерації й тренеркою.
– Його придумали, немає ніякого конфлікту. Є люди, які окрім скандалу й своєї кишені більше нічого не бачать.
– Не будемо називати прізвища… За словами Горбачевої, фінансово вона не обділена, тож суперечка не через гроші.
– Справа в тому, що її цькували. Щось сказала, комусь це не сподобалося. А де ви бачили шовкового тренера? Лобановський чи Турчин такими були?
– Тренер і не має бути шовковим.
– Я про це й кажу. Все відбувається через дурість. Хоч як там було, а людина плодоносить, дає результат. Її треба плекати незалежно від того, зручна вона чи ні. Інших же немає. І в гімнаста вклали гроші. І великі гроші.
Більше ексклюзивів Геннадія Чеховського