"Для мене ці 76 метрів дуже особливе досягнення. Якщо подивитись на мою спортивну кар’єру, то можна побачити, що в мене було багато досягнень, але це буде стояти окремо. Воно більш свідоме, і відчувається як логічне продовження мого розвитку, як спортсменки, як атлетки, як особистості. Я відчуваю, що я люблю те, чим займаюсь. Ці 76 метрів сповнені любові й вдячності всім, хто мені допомагав на моєму шляху.
Серед фрідайверів є такі жарти, що ця дисципліна (без допоміжних атрибутів) для мазохістів, адже вона справді складна. Метри, які ти можеш підкорити, у порівнянні з іншими дисциплінами, не такі вражаючі. Тут дійсно важко.
Мені подобається, коли я використовую своє тіло на повну. Відчуваю, що виклалась на усі 100%. Ця дисципліна допомагає мені поєднувати розвиток фізичних якостей та ментальну складову, яка приваблює мене у фрідайвінгу.
Кожне занурення різне. Далеко не завжди гарне та успішне занурення – ідеальне. Я намагаюсь тримати фокус тут і зараз, бути в моменті, контролювати все, що відбувається. Намагаюсь бути якомога більш ефективною, і фокусуватись на тому, що мені допомагає.
Перед зануренням я намагаюсь розслабитись, відпустити усі зайві думки. Потім я роблю великий вдих, повертаюсь лицем до води, і ми починаємо. З початку занурення є невелике хвилювання, якому я намагаюсь не дати перерости в страх. Тримаю його на тій стадії, коли воно є приємним і додає сил. На перших метрах потрібно подолати позитивну плавучість, тому потрібно ефективно зануритись, а через 15-20 метрів я відчуваю, що занурюватись стає легше. Проте аби продовжувати ефективно це робити я продовжую працювати, і вже десь на 45 метрах я перестаю це робити, і входжу в фазу вільного падіння, коли мене просто затягує на глибину.
Далі починається найважча частина. Адже пірнути це половина справи, потрібно ще повернутись. На 30-40 метрах я зустрічаю першого сейфіті, пізніше другого. Вони ніби як янголи-охоронці символізують, що залишилось вже недовго. Потім я, як на ліфті, підіймаюсь останні метри", – розповіла Садурська в інтервʼю Xsport.
