"Найважчою була невідомість у майбутньому. Я не думав, що зможу тренуватися та змагатися. Спочатку все закинув, потім потихеньку почав щось робити, але не для спорту, а щоб тримати себе в формі. У будь-якому випадку, спортивна підготовка повинна бути, навіть якщо будеш воювати.
Коли все почалося, я перебував на Херсонщині у батьків дружини. Я збирався їхати на чемпіонат України, хотів взяти дружину, а доньку лишили у батьків. Ввечері скасували чемпіонат України, а зранку ми прокинулися і почалася війна. Ми зібрали речі і поїхали через Дніпро, через міст до доньки. Назад вже побоялися повертатися. На мосту вже перебували російські військові. Так я залишився там, місяць пробув у селі. А потім потихеньку знайомі почали підштовхувати, щоб я виїжджав.
Перший етап – ми виїхали до Херсона, була невідомість, скільки блок-постів на цих 60 кілометрах дороги. Нас лякали, що їх там близько 15. А було тільки два: перед Херсоном та на в’їзді на міст. Перевірили документи, телефони, пропустили. Потім ми побачили, що через Снігурівку з’явився виїзд. Спочатку казали, що їдемо до родичів. А біля Снігурівки – що рухаємося до Кропивницького. Нас пропустили, оскільки з нами були діти. Усі дивилися, що ми сім’я, бо в паспортах у нас однакове прізвище", – розповів легкоатлет в інтерв'ю для Sport.ua.
Додамо, нещодавно Проценко завоював срібну медаль зі стрибків у висоту на турнірі у Банській Бистриці, показавши результат 2.32 метри. Це його найкращий результат на змаганнях у приміщення за останні два роки.
