"Якийсь період відчувала себе білою вороною, як тільки переїхала в Київ з Івано-Франківська у 2010 році. Мені було дуже некомфортно.
Тренувальний процес, усі терміни російською, через якийсь час саме у сфері спортивній почався жорсткий суржик. Наприклад, "приводящие м’язи" – я так і говорила.
Тому, мабуть, сором, який я відчувала перед батьками, не дозволив мені перейти на російську. Батьки виховували мене українкою, на свята вдягали у вишиванку і прищеплювали любов до Батьківщини.
Я зараз не підіймаю мовне питання, це не на часі, тому не нападайте в коментарях.
У мене є прохання до тих, хто завжди розмовляв російською і їм не комфортно говорити українською. Будь ласка, навчайте своїх дітей української мови, прищеплюйте любов до всього рідного.
Я маю мрію, щоб російська мова стала для нас іноземною, яку ви можете знати й можете розмовляти нею, але аж ніяк не рідною.
Мова – це кордон! Є солов‘їна – є Україна", – написала Стуй.
У 2012 році Христина Стуй у складі збірної України стала призеркою лондонської Олімпіади в естафеті 4х100 м.
