Зірка збірної України з волейболу шокував зізнанням про першу зарплату: "Вистачало тільки на снікерс"

– Коли волейбол вперше з’явився у вашому житті?

– Мені зараз 34, а волейбол з’явився у моєму житті, напевно, у років 9-10. У п’ятому класі я став займатися волейболом у невеликому містечку Вінницької області, і з того часу почалася моя волейбольна кар’єра: спочатку сільські змагання, далі районні, потім чемпіонат області, України. А потім уже більш-менш професійний волейбол – це Перша ліга, Вища ліга України, далі Суперліга. Ось так.

– Хто з ваших рідних найбільше підтримував вас на шляху до професійного спорту?

– Я б не сказав, що хтось найбільше чи найменше – завжди всі мої рідні підтримували мене. Далі, коли я вже розпочав професійну кар’єру, то, звісно, це моя дружина, яка була зі мною від перших кроків у професійному спорті. 

– Як ви вже сказали, вашим першим тренером був Адольф Георгійович Ліщук. Які уроки з тих часів пам’ятаєте найбільше?

– Для мене він взагалі був як другий батько. Тому що ми з ним скрізь разом були – і на риболовлю їздили, і я додому до нього приходив. Тобто ми проводили багато часу. 

– Ви починали зі змагань районного та обласного рівня. Коли вперше відчули, що волейбол може стати не просто захопленням, а професійним шляхом?

– Відверто кажучи, початок був дуже важкий, тому що майже нічого не платили. Зарплати були просто мізерні – вистачало, я не знаю, хіба купити снікерс (Сміється). І вже коли почали виплачувати якусь більш-менш нормальну зарплату, на яку я міг спокійно прожити місяць, купувати одяг, тоді я зрозумів, що це буде професійний шлях – справа, яку я люблю і яка приноситиме кошти. Напевно, так.

До того доводилось дуже важко, бо волейбол – це не футбол. На початку кар’єри заробити щось було дуже складно, інколи доводилося додатково працювати, підробляти – були і такі випадки, – повідомив Тупчій в інтерв'ю Футбол 24.

Плотницький заінтригував поверненням у збірну України: "Ми знайшли спільну мову"