"Тарзане, це ти?": легенда Олімпіади одружився із п'ятьма жінками, вижив у басейні з крокодилами і став зіркою Голлівуду
Володимир Войтюк оспівує Джонні Вайссмюллера.
Я усім у цьому житті завдячую плаванню. Без нього не було б ні Джонні Вайссмюллера, ні Тарзана. Тож без плавання я був би ніким.
Джонні Вайссмюллер
28 липня 1927 року Джонні Вайссмюллер на озері Мічиган готувався до Чиказького річкового марафону. Поряд з чемпіоном був його брат Пітер, який супроводжував його у човні, даючи поради та підбадьорюючи. Раптово погожа днина кардинально змінилась. На озеро налетів надпотужний вітер, жертвою якого став двопалубний екскурсійний пароплав The Favorite, який перевозив 71 пасажира. На жаль, капітан і екіпаж корабля не змогли впоратися зі шквалом надзвичайної сили, що супроводжувався дощем, який лив, мов із відра. Вітер викинув пасажирів верхньої палуби у смертельно небезпечні води. А нижня палуба занурилася в озеро. Пасажирів The Favorite могло врятувати лише диво. І воно трапилося.
Вайссмюллери побачили катастрофу та чимдуж налягли на весла. Коли вони припливли, то зрозуміли, що на допомогу капітана розраховувати не варто. Він закляк на верхній палубі, тримаючи за руку дитину. Він не хотів чи не міг боротися за життя своїх пасажирів. Тож операцію з порятунку людей очолив Джонні. Він швидко поділив обов’язки з братом: "Пітере, я пірнатиму за пасажирами, а ти відкачуватимеш їх". За словами біографа плавця Девіда Ф’юрі: "Джонні кілька десятків разів пірнав у воду, яка нагадувала вир, намагаючись у першу чергу врятувати тих, кому було найважче – жінок та дітей. Вайссмюллер витягнув з озера більше 20 людей. На жаль, не усіх із них вдалося повернути до життя".
Внаслідок катастрофи The Favorite загинуло 27 людей. Їх було б на 11 більше, якби не брати Вайссмюллери. Джонні за цей подвиг вручили символічні ключі від міста Чикаго. Це надскладне випробування не завадило йому виграти річковий марафон, який відбувся вже через два дні після катастрофи пароплава. Ще більше вражає, що американець проплив тих 3,2 км із рекордним часом. Вайссмюллер завжди цінував тих 11 врятованих набагато більше, аніж свої 5 олімпійських тріумфів. І його можна зрозуміти. Врятовані також не забули, кому вони завдячують життям.
Через 35 років Джонні отримав листа від незнайомки. "У мене чудове життя. Я маю сімох дітей і в них також народяться діти. Але цього б усього не було без Вас, містере Вайссмюллер. Якби Ви тоді на озері Мічиган не врятували мене, я б не вийшла заміж і не мала б дітей. Тож я щодня молюся за вас разом із дітьми, потім так само молитимуться і мої внуки. Тож можна сказати, що пам’ять про вас житиме вічно", – писала жінка. І вона не помилилася. Джонні по праву вважається одним із найкращих плавців в історії, хоча для багатьох він залишається просто Тарзаном.
Петер Йоганн Вайссмюллер (саме таке його справжнє ім’я) народився 2 червня 1904 року у німецький родині у Фрайдорфі (тепер Румунія), на території тодішньої Австро-Угорської імперії. Вже через 7 місяців він разом із батьками поплив за американською мрією. Вайссмюллери прибули до Нью-Йорка, маючи у кишенях лише 10 доларів. Звідти вони поїхали поїздом до свого родича Йоганна Отта, який працював пивоваром у Віндбері (штат Пенсильванія). Там і народився брат Джонні – Петер. До речі, з ним пов’язана одна майже детективна історія. По мірі того, як наближалася Олімпіада в Парижі, Вайссмюллер розумів, що йому слід кров з носа вирішити задачу із зірочкою. Про неї розповів син чемпіона Джонні у своїй книзі "Мій тато – Тарзан".
"Батько мав надати юридичний доказ свого американського громадянства. На жаль, заяви його матері під присягою виявилося недостатньо. Тоді мій тато разом із бабусею знайшли у Віндбері метричну книгу із записом про хрещення Пітера, брата мого батька. Так у ній між словами Petrus (саме так тоді іменувався молодший брат плавця) Weissmuller з’явилося ім’я John, цікаво, що воно було вписане іншим чорнилом та почерком. Церковні чиновники нічого не розповіли про подробиці цієї фальсифікації (можливо, їм просто добре заплатили?). Щоб обман не розкрився, брати помінялися іменами та свідоцтвами про народження. Відтепер Пітер стверджував, що його справжнє ім’я – Джон Петер Вайссмюллер і що він з’явився на світ у Румунії 1904 року. А мій батько казав, що він – Пітер Джон Вайссмюллер і що він народився у 1905-му в Пенсильванії. Так молодший брат став старшим", – читаємо у книзі сина чемпіона.
У 1908 році Вайсcмюллери переїхали до Чикаго, вони поселилися неподалік від Лінкольн-парку. Маленький Джонні обожнював поїздки до зоопарку, він з дитинства полюбив тварин. І дуже швидко навчився їздити верхи без сідла, що згодом стане йому у пригоді на зйомках "Тарзана". Джонні ходив до школи Святого Михайла, де прислуговував під час мес. Після того, як батько покинув cім’ю, старшому сину довелося подбати про себе, адже мама, яка працювала кухаркою, не могла витягнути корабель Вайссмюллерів із фінансової мілини. Після восьмого класу Джонні залишив школу та почав допомагати церковній компанії постачання. Зокрема він продавав усілякі товари з візка. "Я жадав покинути свій бідний квартал. Я мріяв зрештою вилізти з тих клятих злиднів. На щастя, мені це вдалося", – згодом згадуватиме Вайссмюллер. Джонні завжди був особливо близьким зі своєю мамою Елізабет, яка робила усе, щоб дати синам гідне життя. До батька ж ставлення було протилежним. Існують свідчення, що тато Джонні після того, як протринькав усі гроші, почав топити горе у чарці та бив дружину і тероризував дітей. За цією версією саме це і стало причиною розпаду сім’ї.
Але давайте все ж про плавання. У дев’ятирічному віці Джонні підхопив поліомієліт. І тоді лікар порекомендував хлопцю плавати. Це виявилася любов з першого погляду. Він брав уроки плавання на пляжі Фуллертон на озері Мічиган. Згодом Джонні вже не лише навчатиме інших, а й виграватиме усі шкільні змагання. Також він ставав чемпіоном з бігу та в стрибках у висоту. Однак тоді з допомогою плавання юнак не міг заробити на шматок хліба, тож довелося не забувати і про більш приземлені речі. Джонні працював посильним та ліфтером у чиказькому готелі Plaza і мріяв приєднатися до Іллінойського атлетичного клуб (ІAC), одного з найкращих із плавання у США.
У жовтні 1920 року він досягнув своєї мети. Джонні влаштував кастинг сам Великий Білл Бахрах (і дійсно великий – майже 160 кг живої ваги). Цей наставник, який ніколи не розлучався зі сигарою, вважався найкращим у своїй справі. "Він був незграбний, мов цуценя, а техніка, якщо це можна було назвати технікою, виявилася найдивнішою з усього, шо я бачив, але це не заважало хлопцеві показувати нереально швидкі секунди. Коли Джонні вийшов з води, я сказав йому: "Вітаю. Ти тепер член ІАС". А потім додав: "Головним для тебе є не швидкість, а стиль. А ось швидкість стане наслідком твого стилю. Попрацюй зі мною рік, виконуй все, що я тобі буду казати, виконуй точно, не став запитань, і я витягну тебе. Ти будеш моїм рабом та зненавидиш мене, але потім ти поб’єш всі існуючі рекорди", – згадував тренер. І Бахрах не помилився. Джонні перетворився на справжню машину для штампування золота.
Шостого серпня 1921 року Вайссмюллер дебютував у офіційних змаганнях. Джонні прийшов, побачив і переміг. Він тріумфував в усіх чотирьох запливах, в яких брав участь. Далі – більше. Вже через місяць з гаком Вайссмюллер побив два світові рекорди. Дев'ятого липня 1922 року юнак назавжди вписав своє ім’я в історію. Джонні став першою людиною, яка на стометрівці випливла з хвилини. Вайссмюллер фінішував з результатом 58.6 секунди – скинувши з попереднього рекорду майже півтора секунди. Вражаюче досягнення. У 1924-му Джонні встановить новий рекорд – 57.4 секунди. І він триматиметься 10 років – ціла вічність для плавання. У 1922-му Джонні побив 24 світові рекорди. Протягом своєї кар’єри Вайссмюллер часто встановлював кілька рекордів в один день. При цьому інколи він брав участь аж у п’яти запливах – і завжди перемагав. З 1922-го і до кінця кар’єри чемпіон разом із Бахрахом та командою IAC гастролював містами США і світу, змагаючись зі суперниками та будучи головною зіркою численних водних шоу. Зазвичай, Джонні не бував вдома по пів року, але він швидко адаптувався до життя Одіссея.
Інколи Вайссмюллер брав участь у змаганнях із плавання на спині, де навіть не тренувався, і традиційно бив рекорди. "Я це робив просто для розваги, адже, коли плив на спині, то міг частіше оглядатися на суперників". Коли Джонні виходив на старт, глядачі жили передчуттям нового рекорду. І, як правило, Вайссмюллер їх не підводив. Він навчився розкладатися по дистанції так, щоб бити рекорд на одну десяту секунди. Якщо ж він хибив, то тренер Бахрах казав Джонні: "Не страшно, відпочинь кілька хвилин і ми знову попливемо". За кожен рекорд наставник пригощав Вайссмюллера розкішною вечерею. Це був ідеальний стимул для плавця. Видавалося, що він завжди був голодним.
На Олімпіаді в Парижі 1924 року він виграв три золоті медалі: на дистанціях 400 і 100 метрів вільним стилем і в естафеті 4×200метрів, а також бронзову медаль у водному поло. Запливи Вайссмюллера на стометрівці та чотирьохсотметрівці справедливо вважаються одними з найбільш знакових в історії Олімпіад. Особливо ефектною видалася вікторія Джонні на останній дистанції. Це був один із небагатьох запливів, у яких він змагався не з часом, а з суперником. Так, після 350 метрів надпотужний швед Арне Борг випереджав американця, проте наприкінці дистанції Джонні увімкнув крейсерську швидкість і випередив свого головного опонента більш ніж на секунду, встановивши черговий олімпійський рекорд. Джонні став однією з головних зірок паризьких Ігор та отримав медаль за особливі спортивні досягнення з рук президента Франції Гастона Думерґа. Тоді весь світ довідався про Джонні. Адже та Олімпіада стала першою, яка не сходила зі шпальт усіх провідних газет. Її висвітлював вражаючий, як на ті сиві часи, журналістський корпус із понад 1000 писак.
"На Іграх у Парижі вперше в історії плавець вкрав шоу в усіх інших видатних спортсменів", – пише автор книги "Юні олімпійські чемпіони". Дозволю собі з ним не погодитися, адже стаєр Пааво Нурмі взяв у Парижі п'ять золотих (але про нього розповім наступного разу). Відразу після Ігор Вайссмюллер та Бахрах розпочали європейське турне, щоб закріпити зірковий статус плавця. Через ці гастролі Джонні не зміг взяти участь у святковому прийомі, який президент Калвін Кулідж влаштував на честь рідної збірної. Зірково-смугасті дійсно заслужили на таку честь – американці взяли у Парижі 45 золотих медалей. У найближчого переслідувача Фінляндії – 14 (вражаючий виступ Суомі – очевидно, що без Нурмі цей золотий дощ не був би настільки рясним). Щоправда, президент не забув і про Джонні. Як тільки плавець повернувся додому, Калвін влаштував чемпіону приватну аудієнцію. У 1925 році Вайссмюллер вперше відчув смак Голлівуду, коли його запросили у легендарний маєток Пікфер, де мешкала головна пара фабрики мрій – Дуглас Фербенкс та Мері Пікфорд. Джонні гордився світлинами, які тоді зробив із Дугласом, та зберігав їх у особистому альбомі до кінця свого життя.
На Олімпіаді 1928 року нашому герою випала особлива честь. Він став прапороносцем команди США. Джонні часто називав момент, коли він ніс рідний стяг на Олімпійському стадіоні в Амстердамі, найбільш хвилюючим у своїй кар’єрі. Цікаво, що зірково-смугасту делегацію очолював генерал Дуглас Макартур, майбутній герой Другої світової. Підхід військового до цих Ігор виявився відповідним. Він сприймав Олімпіаду, як "війну без зброї". Атлети не розчарували Макартура. Америка знову фінішувала першою. Вайссмюллер цього разу обмежився дублем – на стометрівці та в естафеті 4×200. До речі, естафетна команда США покращила свій паризький олімпійський рекорд на неймовірні 17,2 секунди. Такі були часи. Джонні гарантовано взяв би золото на коронній чотирьохсотметрівці, якби не ідіотське рішення тренера, котрий змусив чемпіона виступати за збірну з водного поло. Її вже у чвертьфіналі розтрощила Угорщина – 0:5. На Олімпіаді Джонні отримав спеціальну нагороду за спортивну майстерність від самої королеви Нідерландів Вільгельміни.
У вересні 1928-го японський принц Ясухіто запросив плавця у країну Сонця, що сходить. З нагоди свого весілля він організував спеціальний заплив, у якому мав взяти участь непереможний американець. Японський плавець Кацуо Такаїсі попередив Джонні, що це буде не просто шоу, а важливе змагання. Принц жадав перемоги. А тому вирішив, що заплив відбуватиметься у холодній воді, адже японці звикли до таких умов і тоді матимуть шанси, зрештою, випередити американця. Як справжній чемпіон, Джонні прийняв виклик. Він двічі на день приймав крижану ванну у готелі. І не залишив господарям жодних шансів. Ясухіто запропонував Вайссмюллеру посаду головного тренера японської збірної з плавання, проте Джонні делікатно відмовив принцу. За іронією долі, ці тренування згодом стали у пригоді американцеві, коли він грав роль Тарзана. Кадри з алігаторами та бегемотами знімали у холодній воді, щоб тварини випадково не поранили чи не вбили Джонні. Зимна вода робила цих смертельно небезпечних тварин млявими і вони не проявляли жодної агресії.
Третього січня 1929 року Вайссмюллер оголосив, що йде на пенсію. Тренер олімпіоніка Бахрах, який замінив йому батька, так пояснював це рішення: "Звісно, Джонні лише 24 і він протягом восьми років залишається непереможеним. Йому належать майже всі рекорди у плаванні на дистанціях від 50 до 500 ярдів (ярд – 91,44 см) вільним стилем. Він може нескінченно бити рекорди та вигравати чергові титули. Але чи можна бути аматором і заробляти на життя? На жаль, ні. Тож, хоча мені дуже прикро, що Джонні більше не виступатиме, я цілком підтримую його рішення". Статистика чудово ілюструє, наскільки Вайссмюллер домінував у плаванні в ті часи. Він встановив 67 світових рекордів, взяв 52 золота чемпіонатів США. Також майбутній Тарзан 38 разів ставав чемпіоном країни у індивідуальних змаганнях. До речі, насправді Джонні встановив набагато більше світових досягнень, просто часто він бив чергові рекорди у неофіційних запливах, тому вони і не фіксувалися. Вайссмюллер став міфом. З 1924 по 1928 роки його прізвище не сходило з перших шпальт газет. Вболівальники, знаючи, що Джонні має плисти, змітали газети, з хвилюванням розкриваючи спортивний розділ. Шанувальники перевіряли, чи Вайссмюллер залишився непереможним. І він їх ніколи не підводив.
Бахрах допоміг Вайссмюллеру влаштуватися на роботу у компанію BVD (бренд чоловічої cпідньої білизни). Джонні став обличчям цієї компанії. Він катався по всій країні, виступаючи у плавальних костюмах ВVD під час виставкових запливів та численних водних шоу. Також чемпіон невтомно роздавав рекламні проспекти компанії та автографи. Вайссмюллер отримував за свою роботу вражаючі, як на ті часи, 500 доларів (майже 9 200 баксів на сучасні гроші). Але для босів BVD Джонні був куркою, що несла золоті яйця, тож ці пару сотень зелених виявилися, мабуть, найкращим капіталовкладенням в історії компанії. Також йому не бракувало і креативу. Він допоміг компанії випустити нову модель плавального костюма та перші чоловічі плавки. Тож Вайссмюллер став одним із перших атлетів, які долучилися до розробки спортивного одягу. Тоді американець мав і чудову роботу для душі: "У ті часи я керував молодіжним плавальним клубом BVD. Я обожнював працювати з юнацтвом". На початку 1930 року вийшла автобіографія Вайссмюллера "Плавання американським кролем". На 190 сторінках він розповів про дитинство та найважливіші перемоги на американських і олімпійських блакитних доріжках. А далі був Тарзан. Якщо вірити Джонні, "годованцем великих мавп" він став випадково.
"Якось я приїхав до Лос-Анджелеса і, коли у мене запитали, чи не хотів би я приміряти на себе роль Тарзана, то миттєво відмовився. Але після того, як мене спокусили тим, що я зможу потрапити на знімальний майданчик MGM і зустрітися з Гретою Гарбо та пообідати з Кларком Гейблом, я просто не міг сказати "ні". Тоді усі мріяли про це. Під час кастингу я заліз на дерево та пробіг повз камеру, несучи дівчину на руках. Усього на роль Тарзана було аж 150 претендентів, тому я одразу забув про цю пригоду та поїхав до Орегона, де мав рекламувати плавальні костюми. Раптом у моєму готельному номері пролунав телефонний дзвінок. Я почув у слухавці незнайомий голос. "Джонні, ти отримав! – Що отримав? – Ти отримав роль. Тепер ти Тарзан. – А що сталося з тими 150 хлопцями? – Вони вибрали тебе".
Продюсер Бернард Гайнмен не мав зеленого поняття, що Джонні – зірка. Довідавшись, що прізвище майбутнього Тарзана – Вайссмюллер, той заявив: "Доведеться його скоротити, адже воно не влізе на жодну афішу". Тут втрутився режисер В. С. Ван Дайк: "Ти що, ніколи не читаєш газет? Цей хлопець – найкращий плавець світу". Продюсер не заперечував: "Гаразд, зробимо величезні афіші і давайте у фільмі дамо по максимуму плавання, щоб продемонструвати усім, як він плаває".
Після виходу у березні 1932 року першого фільму про Тарзана, Джонні миттєво отримав "титул" головного серцеїда Голлівуду та став одним із перших міжнародних секс-символів. Газети рясніли заголовками: "Це ідеальний чоловік?", "Джонні Вайссмюллер, безперечно, може похизуватися найкращим у світі тілом". Візитівкою Тарзана став фірмовий крик. Джонні самотужки розробив його на основі йодля (наспів альпійських горян), якому він навчився у німецькій громаді Чикаго. За словами Вайссмюллера, він також додав у крик дещицю від опер, на які мати інколи тягала його у дитинстві.
Одного разу цей вигук навіть допоміг американцю уникнути серйозних проблем. У 1959 році Вайссмюллер ризикнув поїхати до Куби на турнір з гольфу, де і потрапив до рук крутих хлопців – кубинських революціонерів барбудос, які ненавиділи янкі. Але він не розгубився, миттю підвівся в машині та закричав. Революціонери впізнали крик і змінили гнів на милість: "Тарзан, Тарзан! Ласкаво просимо до Куби!"
Влітку 1933 року Джонні став членом команди рятувальників Санта-Моніки. Тоді усі гадали, що це був просто піар-хід. Однак наш герой сприймав це надзвичайно серйозно і вже у серпні врятував чергове життя. Коли Джонні витягнув на берег хлопця, що тонув, той не повірив своїм очам: "Тарзане, це ти?" – "Так, я", – відповів Джонні та посміхнувся своєю голлівудською усмішкою. Вайссмюллер тоді був настільки популярним, що після того, як він почав рекламувати хліб "Тарзан", за один рік фанати змели з полиць 75 мільйонів буханок. У 1939 році Джонні взяв участь у тренувальному запливі на дистанції у 100 ярдів, де його суперником був чинний чемпіон США. І Вайссмюллер впевнено переміг.
Джонні завжди легко знаходив спільну мову з багатьма тваринами, з якими працював на зйомках Тарзана. Найважче йому доводилося зі шимпанзе, які грали роль Чіти. Як правило, ці тварини – норовливі, непередбачувані і з віком стають абсолютно некерованими. Протягом своєї 17-річної кар’єри Тарзана Джонні працював аж із вісьмома шимпанзе. Найбільше Вайссмюллеру запам’яталася перша зустріч із майбутньою Чітою. Коли мавпа побачила актора, то вишкірила зуби, готуючись до атаки. Але вона не на того напала. Джонні витягнув свій мисливський ніж, підніс його до обличчя Чіти та сильно вдарив ним мавпі по голові. Вклавши зброю у піхви, Вайссмюллер простягнув руку Чіті, та спершу розлючено зиркнула на нього, а потім посміхнулася та взяла його за руку. Відтоді між ними виникла неймовірна хімія, мавпа неодноразово кидалася на Морін О’Cалліван, виконавицю ролі Джейн, коханої Тарзана, яка на думку ревнивої мавпи проводила з ним занадто багато часу. Акторка показувала журналістам багато подряпин та укусів, яких їй завдала Чіта. Та й численним пасіям Джонні також інколи діставалося від мавпи.
Вайссмюллер не міг залишатися осторонь від допомоги американській армії під час Другої світової. Він допомагав збирати мільйонні донати. Джонні провів багато часу, відвідуючи поранених та інвалідів у госпіталях по всій країні. Також олімпійський чемпіон двічі на місяць протягом двох років готував американських спецпризначенців, навчаючи їх оптимальним діям у воді, покритій палаючою нафтою. Коли солдати, які тужили за домівкою, просили Вайссмюллера відтворити коронний крик Тарзана, той ніколи не відмовляв. Сучасники відзначали, що богемне голлівудське життя аж ніяк не вплинуло на Джонні. "Він завжди залишався чудовим та скромним хлопцем. Єдина поступка, яку він зробив Голлівуду, це часті одруження". Тут не посперечаєшся, Джонні аж 5 разів зв’язував себе узами Гіменея.
У лютому 1950-го, за результатами опитування Associated Press, Вайссмюллера визнали найвидатнішим плавцем п’ятдесятиріччя. "Він сяяв у своїй галузі та завжди залишав конкурентів з носом. Джонні домінував у плаванні, як Джек Демпсі у боксі, а Бейб Рут у бейсболі. Вайссмюллер став справжньою іконою ревучих 20-х", – зазначило AP. Також варто відзначити, що Джонні мав принципи. Він відмовлявся від реклами алкоголю та сигарет, оскільки хотів бути зразком для молоді. І чи не найбільше в житті Джонні гордився тим, що навчив тисячі людей плавати.
Підписатися на Telegram автора
Більше чтива від Володимира Войтюка