УКР РУС

Пхьончхан-2018: перше чоловіче "золото" України, роздуми Зеленського і нові монети в гаманцях

31 січня 2022 , 19:10 / Читать на русском

Напередодні старту змагань в Пекіні, Спорт 24 завершує цикл матеріалів про зимові Олімпійські ігри та українські успіхи на них. На черзі 2018 рік. Південна Корея.

2018 рік

Ого! Минуло вже чотири роки. У 2018-му президентом України був Петро Порошенко. Володимир Зеленський спершу довго інтригував, а під час новорічної промови остаточно оголосив про свою участь в президентських перегонах. НБУ презентував нові монети: номіналом 2,5 та 10 гривень.

Україна ще лише боролася за Томос – указ про незалежність Православної церкви. А в Донецьку підірвали одного з ватажків так званої "ДНР" Олександра Захарченка.

Вдалий рік для українського спорту

А тим часом Київ блискуче прийняв фінал Ліги чемпіонів. На НСК Олімпійський мадридський Реал переміг Ліверпуль 3:1 і втринадцяте у власній історії здобув головний клубний трофей Європи.

Олександр Усик в Москві побив росіянина Мурата Гасієва і став абсолютним чемпіоном світу у крузервейті. Потім захистив цей статус від зазіхань Тоні Белью. Чемпіонами світу також були Ломаченко, Гвоздик, Далакян. Представники інших видів спорту не відставали. Дуже успішним 2018-й був для Дарії Білодід, Ольги Харлан, Еліни Світоліної.

Словом, і в спорті, і поза ним кипіло складне, але напрочуд цікаве життя. Тим дивовижніше, що одна з найяскравіших і найнесподіваніших для українців новин прийшла з… Пхьончхана.

Пхьончхан-2018

До Південної Кореї 33 українських олімпійці вирушали зі сумним, але вже звичним для зимових ігор девізом: "головне не перемога, а участь".

Ну, гаразд – геть вже туристами наші спортсмени все ж не були. Експерти й журналісти прогнозували "жовто-синій" збірній одну медаль: в жіночій біатлонній естафеті. Не дивно, що й прапор довірили нести капітанові цієї команди Олені Підгрушній (вона, до слова, в естафеті не бігтиме).

У те, що наш чемпіонський квартет повторить успіх 2014-го року і знову застрибне на найвищу сходинку п’єдесталу, вірилося мало. Аж надто вже потужно виглядали головні фаворитки – німкені. А от поборотися з Францією і Норвегією за "срібло" наші дівчата просто мусили! Тим паче, росіянки змогли назбирати лише двох спортсменок, які не "заляпалися" в допінгу, тому своєї команди на естафету не виставили.

Абсолютно усі передстартові прогнози розбилися об прогнози погодні. Вітер і заметіль внесли ключові корективи. До двох головних складових успіху в біатлоні – швидкої лижні та влучної стрільби – додалася ще одна: прихильність фортуни.

Розпочалося все доволі непогано: Ірина Вавринець впевнено закрила усі п’ять мішеней на першій стрільбі. Їй навіть не довелося тягнутися по додаткові патрони. Але на "стійці" Іру та інших спортсменок наздогнала заметіль. Це ключовий момент гонки. Вавринець заїхала на штрафне коло. Далі Валя Семеренко один в один повторила виступ Ірини – тож вже на екваторі естафети стало зрозуміло, що медалей в України не буде. Юлія Джима та Анастасія Меркушина змогли підняти нашу збірну на 11 місце. Справжній провал. Фіаско!

З фавориток лише француженки змогли добігти до медалей. У них "бронза". Норвежки стали четвертими, а німкені восьмими. Срібні нагороди завоювали шведки. Золоті олімпійські медалі сенсаційно вирушили в Білорусь.

В інших гонках українські біатлоністи навіть не наблизилися до п’єдесталу пошани.

Перше чоловіче "золото"

"Без надії сподіватись" – крилата фраза Лесі Українки влучно описує ставлення українських вболівальників до всіх інших видів спорту зимової Олімпіади, окрім біатлону. Після 2006-го, коли в Турині "бронзу" взяли наші фігуристи Олена Грушина / Руслан Гончаров, усі медалі в "синьо-жовту" скарбницю кидали винятково біатлоністки. Тому скептичні налаштування вболівальників цілком можна зрозуміти.

Проте за чотири дні до провальної жіночої естафети Україна сенсаційно взяла медаль в Пхьончхані. Так ще й золоту!

Наш фрістайлер Олександр Абраменко уже доволі давно входив до списку елітних акробатів. Зокрема, він вісім разів підіймався на подіуми етапів Кубка світу. Але назвати його бодай одним із претендентів на нагороди в Південній Кореї було б занадто оптимістично: на чемпіонатах світу досвідчений українець успіхами похизуватися не міг. Та й в загальному заліку був далеко від топ-10.

Ба більше, в самому Пхьончхані справи в Абраменка спершу йшли не дуже добре. Олександр провалив стартову кваліфікацію і в нього залишився один єдиний шанс пробитися у фінал. Уже після тріумфу сина батько Олександра, Володимир, зізнався:

 Дуже сильно хвилювався під час кваліфікації. Навіть не знаю, скільки разів прочитав про себе молитву Отче наш.

Допомогло! У другому відборі Олександр все ж зміг потрапити до шістки найкращих. Наступного дня, 18-го лютого, українець вийшов боротися за медалі.

Фабула фіналу змагання з акробатики цілком заслуговує, аби стати сценарієм якоїсь голлівудської стрічки. Принаймні для родини Абраменків це й справді був трилер:

Бачу, Саша стрибатиме. Вимкнув. Чекаю. Прикинув, що вже все мало закінчитися – знову заходжу на сайт: ну, молодець, син!, – розповів тато.

Стартовий стрибок доволі впевнено виграв китаєць Ці Гуанпу. Натомість, у другій спробі він сенсаційно провалюється і вилітає з перегонів. На перші ролі виходить його співвітчизник Цзя Цзуньян.

Увесь цей час українець скромно ховається в тіні фаворитів і зі скрипом все ж "доживає" до вирішального стрибка. Стрибка усього його життя!

Вмикав телевізор, дивився стрибки суперників і знову вимикав. Мені зателефонували: "Вова, а 128 – це хороший результат?" Я то знаю, що у росіянина – 122, але відповідаю: "Поганий!". Кинув трубку і думаю, що ж таке. Увімкнув планшет, а в сина – не 128, а 128,51!, – згадує батько спортсмена.

Фантастичний завершальний стрибок Олександра судді оцінили гідно. 128,51 – це найвищий бал за всі етапи змагань в Пхьончхані. Вагома заявка на чемпіонство.

Відразу троє зі шести учасників фіналу не витримали напруги і відверто завалили власні спроби. Сумнівів у тому, що в України буде дебютна медаль, не залишилося взагалі.

По-справжньому полоскотати нерви вітчизняним вболівальникам зміг лише лідер, китаєць Цзя Цзуньян. Він чисто виконав доволі складний стрибок.

Бачу невдачі суперників і розумію, що в Саші – мінімум "бронза". Коли ж висвітлився результат китайця і стало зрозуміло, що до мого сина він так і не дотягнувся, я видав просто неймовірний крик радості! Щастя – безмежне.

Отримавши на пів балу менше, ніж Абраменко, Цзя Цзуньян здобув срібну медаль. "Бронзу" завоював олімпійський атлет з Росії Ілля Буров.

Історичне "золото" в Олександра Абраменка. Миколаївський спортсмен написав абсолютно нову сторінку в літописі України. Наша держава вперше здобула медаль у фрістайлі. Абраменко став першим чоловіком, який виборов для України нагороду найвищого ґатунку на Зимовій олімпіаді. Раніше чемпіонами ставали фігуристка Оксана Баюл в Ліллехаммері у 1994-у році та вже згадана біатлонна жіноча естафетна команда в Сочі у 2014-у. Віримо, далі буде!

Адже до Китаю, як і чотири роки тому до Південної Кореї, Олександр вирушає в тіні головних фаворитів. Таким собі міцним середняком. Але цього разу в Абраменка вже є досвід великих тріумфів! Тепер українські вболівальники пильно стежитимуть за змаганнями лижних акробатів і сподіватимуться на повторення успіху!