Легіонер Олександрії – про воєнні реалії в Україні: "Деякі батьки хлопців з моєї команди загинули, бо пішли на війну"

– За дев’ять місяців перебування в Україні, чи було вам страшно хоча б раз?

– Так, лише один раз. Коли ми поїхали грати в Одесу – місто, яке бомбили, стратегічний пункт для обох сторін. Мене попередили, що там тривають обстріли, і спочатку я не дуже хотів їхати. Але все ж таки поїхав. Десять годин на автобусі з Олександрії. Приїжджаємо до готелю, я виходжу з автобуса і чую звук, якого ніколи раніше не чув у житті. Виявилося, що російська ракета летіла, щоб бомбити місто, а Україна відповіла. І в небі ракета зустрілася з ракетою. Вибух був такий сильний, що всі машини на землі почали сигналити, земля затремтіла.

Я був трохи шокований. Мені знадобилося хвилин 30, щоб усвідомити, що сталося. Потім ми пішли в укриття готелю. Потім усе заспокоїлося. Власне, страху не було, але мене вразило те, що я побачив і почув. Також пам’ятаю випадок, коли ми зупинилися дорогою, і водночас на тій же заправці зупинилися чотири бойові танки. Такі танки бачиш лише у відеоіграх! Це було божевілля – з кулеметами. Такі моменти нагадують, що ти перебуваєш у країні, де йде війна. Наприклад, вперше, коли я їхав потягом, бачив, як у нього заходили солдати, які поверталися з фронту.

– Чи є у вас одноклубники, які залишили клуб, щоб воювати?

– Ні, але багато українських гравців мають родичів або дуже близьких друзів, які пішли на фронт і яких вони не бачили вже два чи три роки. Деякі батьки хлопців з моєї команди загинули, бо пішли на війну й не повернулися – їх вбили, вони зникли або потрапили в полон. Декілька людей із клубу втратили свій будинок або машину, бо їх знищили вибухи, – розповів Ндіка в інтерв’ю Еurosport.fr.

Нагадаємо, в січні лівий захисник Тео Ндіка підписав контракт з Олександрією до 31 травня 2026 року з опцією продовження ще на сезон. Ндіка провів 18 поєдинків за збірні Франції U-16, U-19, U-20.