Старі друзі
"Спорт внє політікі", або, в перекладі на людську, "я в домікє". Аж до кривавого ранку 24 лютого, коли Росія поперла завойовувати Україну "за 1-3 дні", зіркові атлети цих країн "подавали приклад" політиками – спілкувалися, дружили і навіть браталися. "Ставили особисті стосунки вище якихось там інтриг можновладців".
Автомати, танки і тим паче ракети загарбника все змінили. Українські спортсмени, звісно, почали вимагати, просити, а згодом буквально благати своїх друзів з півночі про допомогу і підтримку. Нічого особливого чи героїчного не хотіли – просто скажіть, щоб нас перестали вбивати. Але ті вперто вдають, що нічого не відбувається.
Зрадники
У нещодавньому інтерв’ю BBC Олександр Зінченко сказав:
Мене здивувало, що ніхто з російських футболістів нічого не сказав. У них купа підписників в Instagram, Facebook. Чого вони бояться? Вони бодай можуть заявити про свою позицію, але вони просто ігнорують це. Я не знаю, чому.
Путін побоювався незадоволення населення, тому заздалегідь "закрутив" і без того міцно закручені "гайки". У Росії не можна називати війну з Україною війною, заборонено черпати інформацію бодай звідкілясь, окрім пропагандистських офіційних ресурсів. Також були заяви, що виступи проти злочинів в Україні будуть вважатися зрадою батьківщини.
Зрадниками якої-не-якої батьківщини ситі російські спортсмени стати злякалися. Бо тоді на горизонті з’являються не розкішні курорти, а чималі тюремні терміни. Жодних реальних причин вважати, що за заклик до миру їх і справді кинуть за ґрати, немає. Але такими речами, як гідність, в Росії не переймаються.
Мабуть найбільш показовим діалогом буде заочна розмова Віталія Миколенка і Артема Дзюби. Українець написав:
Поки ти, су*а, мовчиш, Артьоме Дзюба і твої обіср*ні футболістики також, в Україні вбивають мирних людей.
На що в медіа вийшли статті з гучним заголовком "Дзюба отвєтіл украінцу":
Та вони тільки говорити й вміють.
… Сказав 33-річний Артем, який усю кар’єру відіграв на батьківщині, 22-річному Віталію, який виступає в найкращому чемпіонаті планети, АПЛ.
Також Дзюба додав:
Я проти будь-якої війни. Війна – це страшно. Але я теж проти людської агресії та ненависті, яка з кожним днем набуває якихось неймовірних масштабів. Я проти дискримінації за національною ознакою. Мені не соромно, що я росіянин. Я пишаюся тим, що я росіянин. І не розумію, чому зараз мають страждати спортсмени.
Основна риторика російських спортсменів наразі спрямована на обурення санкціями, а не війною. В такій ситуації забраний прапор з Instagram Мєдвєдєва чи напис "Ні війні" виглядає справжнім подвигом. А колективний лист шахістів до Путіна з вимого припинити вторгнення – великим героїзмом.
І це на тлі того, що топові, зіркові спортсмени (Усик, Ломаченко, Стаховський, Вернидуб, Горуна та інші) зі зброєю в руках захищають Україну під час бойових дій!
У той же ж час росіяни філігранно маневрують, аби ненароком не вжити слова "війна", "злочин", "не підтримую". Ба більше, переважна частина закликів росіян за мир не адресована нікому конкретно, щоб завжди можна було "з’їхати".
Показовою буде фраза боксера Дмитра Бівола:
Маю багато друзів в Україні. У мене багато друзів у Росії. Моя сім'я у Росії. Мені дуже сумно. Щодня я прокидаюся і сподіваюся, що це припиниться.
"Так війні"
Одне з найпалкіших звернень до російських спортсменів видав лідер збірної України з футболу Андрій Ярмоленко:
Чому ви сидите, як обісрані, і нічого не кажете? У нас в країні вбивають людей, вбивають наших дружин, матерів, дітей, а ви нічого не кажете, нічого не коментуєте. Скажіть, будь ласка, що вам буде за те, якщо ви всі разом об'єднаєтесь та покажете людям, що відбувається дійсно у нас у країні? Багатьох із вас я знаю, з багатьма знайомий, і ви всі мені казали, що так не повинно бути, що ваш президент робить неправильно. Хлопці, ви маєте вплив на людей, покажіть це, я прошу вас, будь ласка. Я знаю, що деякі з вас люблять показувати свої яйця на камеру, але тепер настав час показати яйця у реальному житті.
Але деякі спортсмени не просто бояться виступити проти війни – вони підтримують військове вторгнення в Україну. Наприклад борець Роман Власов. Йому доволі влучно відповів Жан Беленюк:
У тебе зараз і часу вільного більше буде. Якщо запропонують сісти в танк та їхати нас "рятувати", не відмовляйся, ми тебе зустрінемо.
Також за війну з Україною виступив боксер Олександр Повєткін (це той, що без варіантів програв Володимиру Кличку у 2013 році в Москві):
Сила в правді. Ця відома фраза, яку сказав Сергій Бодров, сьогодні відображає суть того, що відбувається в Україні. Ми билися за правду всі ці роки, доки на Донбасі винищували слов'ян. Тому я за президента та його рішення.
Шахіст Сергій Карякін, який у 2009 році змінив український паспорт на російський, пішов ще далі: він написав відкритого листа Путіну, де підтримав війну.
Додамо, що Карякін у 2016-му грав за Шахову корону з Магнусом Карлсеном. Тоді на батьківщині він отримав прізвисько Міністр оборони. З тим міністерством в РФ, схоже, вже тоді були проблеми, бо матч Сергій програв!
Після цього кар’єра шахіста, який ще з українським паспортом ставав наймолодшим гросмейстером світу, різко покотилася донизу. Зараз Карякін і Повєткін заробляти спортом стільки, як раніше, не можуть. Основні їхні джерела фінансування – це пропутінські компанії та олігархи, які лобіюють інтереси ручних спортсменів і навіть напряму їх фінансують.
Після підтримки злочинного вторгнення Карякін став токсичним у шаховому світі. Його викидають з престижних міжнародних турнірів. Тож спортивного майбутнього у атлетів, які агітували за війну, немає. А після падіння тоталітарного режиму вони цілком реально можуть отримати ще й проблеми зі законом через, по суті, заклики до вбивств.
"Мовчуни", наймовірніше, обмежаться фінансовими збитками: потужні репутаційні удари, безумовно, позбавлять їх левової частини міжнародних спонсорів.
З нами світ!
Все буде добре! Слава Україні!
Інші матеріали Спорт 24 про війну:
Чорна дошка ганьби: Тимощук і фанати кремлівського фюрера – вони зрадили Україну
Удар по гордості країни-гопника: принизливі санкції у культових для Росії видах спорту
