"Нью-Йорк Айлендерс глибоко засмучений звісткою про смерть видатного бомбардира, 4-разового володаря Кубка Стенлі і члена Залу хокейної слави Майка Боссі". Ця трагічна новина 15 квітня блискавкою прошила багатомільйонну спільноту НХЛ. Ще зовсім недавно, 19 жовтня 2021-го, легенда "острів’ян" повідомив загалу, що бореться із раком легень. Недуга завершила свою чорну справу безжально швидко. Майку Боссі було 65 років.
…Айлендерс не мають статусу клубу-важковаговика хокейної ліги, проте за кількістю Кубків Стенлі все ж входять до чільної топ-десятки. Ось чим вони справді можуть похизуватися, то це абсолютно найкращим відсотком перемог у фіналах – 85,71 (стільки ж лише у Піттсбурга). У п’яти фінальних серіях "острів’яни" тріумфували чотири рази. Це була перша половина 80-х і це був зоряний час Майка Боссі.
*******
На берегах річки Віслока, під патронатом святого Антонія, розкинулося містечко Ясло. Територія Лемківщини, яка після Другої світової відійшла в підпорядкування Польщі, а українців звідси примусово депортували. У 1899 році, коли народився Володимир Босий, усе було ще по-старому. Він виховувався в активному патріотизмі, був учасником спортивного товариства "Сокіл-Батько". А коли вибухнула Перша світова, дописав своєму віку 2 роки і вступив до лав Українських січових стрільців. Згодом працював в уряді Павла Скоропадського, воював з більшовиками. Ненависть до "червоних" він пронесе крізь все своє життя.
У 1921-му Володимир та його дружина Марія дочекалися первістка – Богдана. Опісля у них народиться ще дев’ятеро дітей. Усвідомивши, що визвольні змагання зазнали остаточної невдачі, сімейство емігрує до Канади у 1924-му. Володимир став Волтером, прізвище Босий трансформувалося у Боссі.
За океаном січовик змінив чимало робіт, але продовжував активну проукраїнську діяльність серед діаспори. Заснував пластову організацію, а також спортивну асоціацію "Січ", де, окрім всього іншого, культивували хокей та бейсбол. Босий писав книги і публіцистичні статті. Зокрема, у книзі "Розвал Європи та Україна" (1933 рік) Володимир абсолютно точно передбачив напад Німеччини на Польщу, Другу світову війну і зіткнення між Рейхом та СРСР. І це за шість років до початку катастрофи! Дав чітке визначення совку – "Імперія Антихриста".
Володимир Босий
Та, мабуть, найколоритнішою віхою його багатої біографії була купівля кількох літаків, які "Січ" збиралася перекинути через Атлантику – для поповнення авіафлоту самостійної української держави. Проте романтичним мріям не судилося реалізуватись – після спустошливої війни Україна опинилися за залізною сталінською завісою.
Тим часом діти Волтера підростали. Молодші – Ден, Лео, Дон та Джордж – досягли вагомих успіхів у спорті. Веслували на каное, грали у хокей та американський футбол і навіть виступали на Олімпійських іграх. Найстарший Богдан (Борден) не був видатним атлетом, але 22 січня 1957 року дружина Дороті (за походженням – англійка) народила йому сина Майка (Михайла), якому судилося назавжди змінити долю скромного клубу з Нью-Йорка і переписати історію наймогутнішої хокейної ліги світу.
*******
"Коли ти думаєш про хокей, то не уявляєш Монреаль Канадієнс у їхніх червоно-білих светрах. Ти ЧУЄШ Монреаль Канадієнс. Це тому, що твій батько завжди змушує тебе лягати спати просто перед початком хокейної ночі в Канаді. Він засмикує фіранку, але твоя розкладачка стоїть прямо біля вітальні, тож ти однаково не можеш заснути і слухаєш телевізор. У тебе не так багато спогадів про те, як грав Жан Беліво, зате яскраві спогади про те, як голос Денні Галлівана зростав на кілька щаблів щоразу, коли Жан торкався шайби".
Майк був п’ятою дитиною у сім’ї Бордена Боссі і мав аж 9 братів та сестер. Велика родина ділила між собою 4,5 кімнати монреальської квартири, тож майбутній герой навіть не мав повноцінної спальні. Під його ложе на розкладачці відвели куток наприкінці коридору – за шторкою. Усе змінилося лише після того, як малого здібного хокеїста переманили у клуб Лаваль Насіональ, запропонувавши Босим великий просторий будинок.
Згодом, коли Майк став суперзіркою, його дратували запитання на зразок: "Як тобі вдається настільки легко забивати?" Це ніколи не було легко. Схоже, розчарувала навіть рідна мати, яка хизувалася перед журналістами, що у своєму першому дитячому матчі її синочок закинув 21 шайбу.
"Навіть якщо ця історія правдива, мама завжди забуває розповісти про те, скільки часу ти провів наодинці у задньому дворі, цілячись у дерев’яну плиту. У тебе немає справжньої сітки, тому тренуєшся, намагаючись влучити у чорну цятку від шайби на дошці – знову і знову, поки ноги не замерзнуть", – пригадував Боссі. Тоді він повертався в оселю, а мама змушувала "відтоплювати" стопи у холодній воді, бо від гарячої "відвалюються пальці".
За Лаваль проспект відіграв п’ять сезонів у юнацькій лізі Квебеку. Тут утвердився на позиції правого форварда і наколотив неймовірні 309 шайб, які стали рекордом турніру. На льоду за спритним бомбардиром постійно полювали тафгаї суперників. Били і навіть відправляли у справжні нокаути. Вже на цьому ранньому рівні Боссі пізнав, що таке струс мозку.
"Іноді ти сидітимеш на лавці, намагаючись віддихатись, а коли підведеш очі, то побачиш, що інша команда – буквально вся команда – кидається на вашу лаву для бійки, – писав Майк у листі до самого себе, популярній рубриці The Players Tribune, у червні 2017-го. – Махачі будуть настільки поширеними, що навряд чи варто навіть згадувати про це. Така реальність юнацького хокею у 1970-х".
Йому ламали ніс, ламали ребра. Іноді він їхав автобусом на черговий виїзний матч, усвідомлював, що буде новий виток насилля, і думав: "Навіщо, в біса, я це роблю? У чому сенс?" Проте існували одразу два аргументи, щоб зціпити зуби, терпіти і продовжувати виходити на лід. Перший – Боссі мріяв пробитися в НХЛ. Другий (і головний) – красуня Люсі Крімер із буфету на ковзанці у Лавалі. Чотирнадцятирічний підліток тривалий час соромився заговорити з нею, не кажучи вже про те, щоб запросити у кіно. Проте щоразу купував у дівчини шоколадку перед тренуванням. Зрештою, цей особливий день настане. Люсі супроводжуватиме Майка упродовж всього життя, обожнюватиме хокей і буде головним критиком коханого бомбардира, народить йому двох доньок. Весілля вони відіграли у липні 1977-го.
*******
Цей рік – абсолютно особливий та доленосний у біографії Боссі. Адже тоді йому вдалося реалізувати й другу заповітну ціль – потрапити до НХЛ. Двадцятирічний випускник юнацької команди нетерпляче барабанив пальцями, очікуючи новин із драфту. Аж дванадцять клубів ним знехтували – "недостатньо сильний, та й характер у нього якийсь м’який". Так вирішили, зокрема, у Нью-Йорк Рейнджерс, Торонто, Баффало та Монреалі. Щоправда, Скотті Боумен, головний тренер Канадіенс, згодом шкодував про те, що так необачно недооцінив юнака.
Зрештою, на зв’язок із Майком вийшов Біл Торрі. Він був по-діловому лаконічний та конкретний. "Я – генеральний менеджер Нью-Йорк Айлендерс. Ми розпочинаємо будівництво великої команди. Гайда до нас!" Сторони вдарили по руках, підписавши 2-річний контракт. Трансфер обійшовся "острів’янам" у пів мільйона доларів. Боссі на радощах пообіцяв Торрі, що закине 50 шайб у першому ж сезоні. Менеджер посміявся і забув. А Майк не забув – юнацький максималізм.
Головний тренер Ел Арбор не поспішав братися за малого. Та й навіщо, якщо на майданчику є суворий Браян Тротьє? Ось хто вишколить із новобранця справжнього воїна! Тренування до сьомого поту, підказки досвідченіших партнерів, відпрацювання атакувальної "хімії" у зв’язці з Тротьє і Кларком Жюлі. Напрочуд легко Боссі влився у дорослий хокей і почав забивати.
Кларк Жюлі, Браян Тротьє, Майк Боссі
У тому сезоні 1977/78 Нью-Йорк Айлендерс ще нарощував м’язи. Команда фінішувала першою за підсумками регулярного сезону в своєму дивізіоні, проте у чвертьфіналі Кубка Стенлі поступилася, хоч і не без бою, Торонто у семи матчах – 3:4. Це не завадило Майку стати головним відкриттям ліги. Новачок навіть перевиконав свою обіцянку – закинув 53 шайби, чого раніше не вдавалося жодному гравцеві, який проводив дебютний сезон в НХЛ. Тримай, хлопче, Трофей Колдера, але не задирай носа. Подивимося на тебе в наступному розіграші. І Боссі не підвів: до 69 шайб у регулярному сезоні додав ще 6 у плей-офф. Цього разу Айлендерс дійшли до півфіналу, де у пристрасному дербі Нью-Йорка із шести поєдинків програли серію Рейнджерс – 2:4. Третього січня 1979-го, у розпал сезону, Майк дізнався про смерть свого дідуся Володимира Босого. Легендарний січовий стрілець не дожив до 80-літнього ювілею зовсім трохи.
Чемпіонат 1979/80 увійшов в історію НХЛ з двох причин. По-перше, обов’язковими стали захисні шоломи для всіх без винятку хокеїстів ліги. По-друге, Північна Америка отримала абсолютно нового чемпіона – тим клубом виявився Нью-Йорк Айлендерс. Боссі і Ко цього разу поступилися першим рядком свого дивізіону Філадельфії, зате накопичили сили на плей-офф, який подолали дуже впевнено: Лос-Анджелес Кінгс (3:1 за перемогами), Бостон Брюїнс (4:1), Баффало Сейбрс (4:2). У фінальній серії знову довелося схрестити ключки із Філадельфією. Кожен із шести матчів між Айлендерс та Флаєрс був фестивалем відкритого хокею – команди закидали мінімум по 7 шайб. Нью-Йорк здобув чотири перемоги при двох поразках – Кубок Стенлі у руках Майка Боссі!
У статусі чемпіона молодий форвард розпочав наступний сезон настільки натхненно, що у стартових 50 матчах "регулярки" оформив 50 шайб, повторивши рекорд Моріса Рішара, легендарного бомбардира Монреаля 40-60-х. Айлендерс мчали до другого поспіль фіналу, де здолають у 5-матчевій серії Міннесоту Норт Старс (4:1). До повторного чемпіонства Боссі додав статус найкращого бомбардира плей-офф (35 очок, 17 шайб + 18 асистів). Столиця хокею надійно закріпилася за Нью-Йорком. Форварда українського походження атакують журналісти. Звучать однотипні запитання: "У чому секрет вашої результативності?". Він відповідає чесно: "Приблизно у 90 відсотках випадків я не прицілююсь. Я просто намагаюся виконати кидок якомога швидше, скориставшись ефектом несподіванки". На піку слави Майк втрачає батька. Богдан Босий помер від серцевого нападу у віці 60 років…
Там часом – третій Кубок Стенлі поспіль! У фіналі-1982 "острів’яни" рекордно швидко – за чотири матчі – втоптують у лід Ванкувер Кенакс. Але десь із північного заходу, із протилежного боку континенту вже наростає нова загроза. Провінційний Едмонтон Ойлерс має у своєму складі справжній діамант – Вейна Грецкі, який закидає шайби не менш майстерно, ніж Боссі. Він – ще один нащадок українських емігрантів і він на 4 роки молодший за Майка, отже – перспективніший та голодніший до трофеїв. Публіка мріє про апогей – побачити їхню дуель у фіналі Кубка Стенлі.
Едмонтон закінчує регулярний чемпіонат 1982/83 з історичним рекордом результативності – 424 шайби. Трощить трьох суперників по плей-офф – лише одна поразка в 12 матчах. Паралельним курсом рухався чинний чемпіон – і ось вони лобом до лоба в битві за велетенський кубок. Та схоже, що "нафтовики" банально не розрахували своїх сил на повну дистанцію. Айлендерс легко захищає трон від посягань – 2:0, 6:3, 5:1, 4:2. Але падіння острівної імперії вже витало в повітрі.
Ойлерс оновлюють рекорд результативності у наступній "регулярці" – астрономічні 446 шайб! Знову впевнено розчищають перед собою джунглі плей-офф, трішки затримавшись, щоправда, у чвертьфіналі – на подолання Калгарі знадобилося сім матчів. Але ніщо не зупинить ідею, час якої настав – навіть Нью-Йорк Айлендерс. Чотириразовий чемпіон впав під ударами Грецкі і Ко у фінальній серії – 1:4.
"Ми так і не отримали мільйонної частки того визнання, на яке заслуговували. Люди не говорять про нас при першій згадці великих команд", – розчаровано констатував Майк Боссі. У цих словах – ледь помітні ревнощі до Вейна Грецкі та його нестримного Едмонтона.
*******
У 12-річному віці Михайлик брав участь у спортивній Олімпіаді серед шкіл – змагався у секторі для стрибків у довжину. Трапилася халепа. При падінні він зламав колінну чашечку у правій нозі. Цілісіньке літо відходив у гіпсі – від стопи до стегна. Рана загоїлась, Боссі навіть забув про неї на багато років. Але хокей – це спорт величезних навантажень. Коліно нагадало про себе, ставши його хронічною проблемою. Але найгірше те, що через ослаблену ногу порушився баланс усього тіла – "полетіла" спина. Настав момент, коли Майк виявився неспроможним нахилитися, щоб зав’язати шнурки на черевиках.
Медичні обстеження, рентген спини. Виявилося, що два диски зміщені, а хірургія – безсила. Ще якийсь час Боссі грав, долаючи дискомфорт і біль, на його результативності це не позначалося. Помітно менше – "лише" 40 шайб – він закинув у своєму останньому сезоні. Ще якийсь період роздумував над майбутнім, дослухався до змученого тіла, обіймаючи лікарняне ліжко під час сеансів терапії. Заперечення, гнів, компроміс, депресія, прийняття. У жовтні 1988-го 31-річний Майк оголосив про закінчення кар’єри в НХЛ.
Який слід залишив по собі Боссі у найсильнішій хокейній лізі планети? 752 матчі, 573 шайби, 553 результативні передачі, у сумі – 1126 очок. Він став перший хокеїстом в історії Айлендерс, що закинув понад 500 шайб і набрав більше 1000 пунктів. Його середня результативність вражає – 0,762 шайби за гру. За цим показником із Майком не зміг зрівнятися навіть Грецкі (0,601). У дев’яти сезонах поспіль Боссі закидав не менше 50 шайб – це ще один абсолютний рекорд, не підвладний Великому Вейну. Ну і як не згадати максимально коректну манеру гри Михайла? Ще у 1979-му він публічно зарікся не брати участі у бійках на льоду. За десять років кар’єри в НХЛ набрав лише 210 штрафних хвилин. Просто вдумайтесь у цю цифру нашого джентльмена!
У 1991-му Боссі став членом Зали хокейної слави. Наступного року його рідний Нью-Йорк Айлендерс назавжди закріпив за своєю легендою 22-й номер. А у почесному списку топ-100 найкращих гравців НХЛ всіх часів Майк розташувався на високій 20-ій позиції. З-поміж правих форвардів вище за нього лише Горді Хоу, Моріс Рішар та Гі Лефлер.
*******
Попри світове визнання і безліч регалій, життя Майка після завершення кар’єри виявилося не таким солодким. Понад 15 років йому не вдавалося працевлаштуватись в НХЛ. У середині 90-х він кілька разів телефонував до офісу Монреаль Канадієнс, пропонуючи свої послуги – висловлював готовність трудитись на будь-якій посаді, не обов’язково тренерській. Легенді так і не передзвонили.
У 2002-му його партнера по чемпіонській атаці Айлендерс – Браяна Тротьє – призначили тренером у Нью-Йорк Рейнджерс. Боссі сподівався, що старий товариш згадає давню обіцянку: "Одного прекрасного дня, Майк, ми з тобою зійдемося, аби створити нову потужну команду". До цього не дійшло – Браяна звільнили вже в першому сезоні.
Босий продовжував жити із сім’єю у рідному Лавалі. Разом зі своїм агентом П’єром Ла Круа зайнявся бізнесом, долучившись до виробника хокейних ключок Titan. Підпрацьовував теле– та радіоведучим, виступав послом від різноманітних хокейних проектів, захопився грою у гольф.
Лише у 2006-му рідний клуб із Нью-Йорка нарешті почухався і повернув ветерана до діяльності в НХЛ. Боссі відповідав за роботу зі спонсорами та вболівальниками Айлендерс. А у 2010-х знову засвітився за мікрофоном – в якості хокейного експерта та коментатора TVA Sports, офіційної франкомовної телекомпанії НХЛ у Канаді. Проте жити Майку залишалося недовго. Страшний діагноз "рак" він сприйняв по-філософськи: "У нашій історії дуже мало того, що ми можемо написати самі. Більшість визначено наперед".
Інше чтиво Спорт 24 про хокей
