Україна на Євробаскеті-2022: драма Михайлюка, а Багатскіс затіяв ігри розуму – дорікати чи ні?

У нинішній збірній України все починається і закінчується Святославом Михайлюком. До Сві багато запитань з приводу його рішень на паркеті, але домовимося одразу – Михайлюк провів якісний турнір. Усі зауваження, що будуть далі – пошук варіантів, як добитися ще кращого результату в майбутньому.

Для 25-річного захисника Євробаскет став навіть більшим психологічним випробуванням, ніж для решти українських гравців. На початку турніру Святослав дізнався, що Торонто Репторс вирішили розірвати з ним співпрацю. Тож лідер українців був єдиним з усієї команди, хто не мав певності у власному клубному майбутньому на наступний сезон.

Можливо, звідси народилася і найбільша проблема Михайлюка на турнірі – в бажанні показати себе захисник занадто часто забував про партнерів та вмикав режим героя. У Сві 15 кидків в середньому за матч – відчутно більше, ніж в будь-кого з українців (найближчий переслідувач Санон – 9,7). З одного боку – від лідера ніби й чекаєш, що він буде "поливати", з іншого – важливо, як гравець отримує свої кидки.

З моменту свого приходу в НБА у 2018-му Святослав ніколи не отримував ролі ініціатора атаки. Відкритися на дузі та кинути після отримання – будь ласка, увірватися за спини захисників та розібратися з-під кільця – не проблема. Проте, на Євробаскеті Михайлюк значну частину часу проводив з м’ячем в руках і, замість розвитку командної гри, раз-по-раз вигадував героїчні кидки і проходи крізь стіну суперників.

Святослав робив у середньому 2,8 результативних передач за матч та 2,2 втрати – це дуже погане співвідношення. У згаданого Санона – 3,2 на 1,8, а в Богдана Близнюка (який на скромну думку автора став тіньовим героєм цієї збірної) узагалі 4,3 на 1,8.

Михайлюк – з запасом найрезультативніший гравець України – 17 очок в середньому, проте це аж на 15-ти кидках. Відсоток реалізації триочкових теж не тішить – 34,1. Слід пам’ятати, що значна частина цих кидків була з опором, але чи варто було їх тоді брати?

У певному сенсі Святослав став заручником одвічної проблеми українського баскетболу – відсутність стабільних та якісних перших номерів. Якби поряд з Михайлюком був сильний розігруючий, сам Сві зосередився б на тому, що вміє найкраще – кидки з отримання.

Санон все ж більше про скорінг, а не розіграш. Лукашову – вже 33, а Сидоров, хоч і виблискував інколи (по суті, виграв для України надважливий матч проти Естонії), проте і тут говорити про стабільно високий рівень не доводиться.

Як наслідок, в 1/8 фіналу полякам вистачило ускладнити життя одному Михайлюку (0 з 8 триочкових), аби створити серйозні проблеми всій збірній України. 40 секунд до кінця матчу, "синьо-жовті" відстають лише на 2 очки, Святослав перетинає центр майданчика, опускає голову в паркет і, не помічаючи нікого навколо, хибить ключовий кидок у поєдинку.

Чи пройшла б Україна Польщу, якби Михайлюка не було на паркеті в останні секунди … хммм … можливо. Чи потрапила б Україна в 1/8 фіналу, якби Михайлюка не було в команді? Дуууже сумніваюся.

При всій суперечливості атакувального перформансу Святослава, він дуже старанно працював в обороні впродовж турніру (2,2 перехоплення – один з найкращих показників серед усіх учасників турніру). Як, до слова, і вся команда. Більше зіграності з партнерами, можливо ігрові схеми з акцентом на активніший рух м’яча і Михайлюк ще зможе приємно здивувати своїми результатами в синьо-жовтій формі.

З не меншим нетерпінням у збірній України чекали і на іншого представника НБА Олексія Леня, проте його виступ на Євро для багатьох вболівальників став розчаруванням. Хоча провини самого Олексія тут небагато. Центровий – специфічна і дуже залежна роль в баскетболі. Ці велетні повинні отримувати м’яч в зручних позиціях від своїх маленьких, щоб бути дійсно ефективними (якщо мова не йде про унікумів, на кшталт Йокіча).

Окрім Леня у складі збірної України були Артем Пустовий та Володимир Герун – ще двоє дуже якісних та досвідчених центрів. Перед стартом турніру передня лінія здавалася головним українським козирем, та Айнарс Багатскіс, вочевидь, вирішив зіграти від протилежного, здивувавши усіх суперників. Попри те, що у старті в нас виходили два великі, загравали їх дуже нечасто. В Леня – 6,2 кидка в середньому за матч, у Геруна – 5,2, 4,3 – у Пустового.

У матчі 1/8 фіналу українці на папері суттєво переважали поляків за габаритами, проте саме "червоно-білі" виграли щит (42-38). Артем Пустовий зіграв лише 13 хвилин, але реалізував при цьому 6 з 6 кидків! Обравши на турнір стратегію з грою через маленьких, тренерський штаб не зміг різко перелаштуватися в момент, коли це здавалося найбільш потрібним та доречним.

При цьому, Лень усе одно непогано справлявся навіть в обмеженій ролі – реалізовував 46,2% триочкових, став найкращим у збірній і за підбираннями (6,7 в середньому), і за блок-шотами (1,2).

Дуже хочеться окремо виділити ще й Богдана Близнюка. Форвард став справжнім швейцарським ножем Айнарса Багатксіса. Богдан робив на паркеті буквально все – пахав в обороні, періодично брав на себе таку проблемну роль розігруючого (4,3 результативні передачі – найвищий показник у збірній), боровся на щитах (5,3 підбирання – більше тільки в Леня).

Якби ще бодай трохи вищий відсоток реалізації триочкових ніж 25%, Близнюка сміливо можна було б назвати найкращим гравцем "синьо-жовтих" на турнірі.

Як би банально це не звучало, та апетит дійсно приходить під час їжі, особливо коли йдеться про спортивні результати. Українці мали реальні шанси обіграти поляків і лише вдруге в історії пробитися до чвертьфіналу Євробаскету.

Проте і перемога Польщі – зовсім не сенсація, що вона й довела, поставивши у чвертьфіналі на коліна самого Луку Дончіча.

Україна провела хороший турнір. У самовідданості та бажанні боротися до останнього – "синьо-жовтим" не дорікнеш. А це, зрештою, саме те, що вболівальники і мають право вимагати від спортсменів.

P.S. Не думали ж ви, що ми залишимо вас без насолоди ще раз послухати епічну промову Айнарса Багатскіса в тайм-ауті матчу проти італійців?

Інші тексти Спорт 24 про баскетбол

"Хотів взяти автограф у Сабоніса, але зніяковів": легенда нашого баскету – про долоню Майкла Джордана і Біблію у потязі

У ліжку з баскетбольною командою: одна з найсексуальніших жінок планети колекціонує романи із зірками НБА

"Найкраща команда в історії": як Голден Стейт Ворріорс відродилися з попелу та стали чемпіонами НБА