"У Маріуполі потрібно було бути мобільними. Ми постійно переміщувалися з пораненими, майном по "Азовсталі". Одного дня я прокинувся від шаленого вибуху. Зрозумів, що це був авіаудар. Один з виходів нашого бункера був повністю завалений. На щастя, був інший. Під час цього авіаудару загинула велика кількість людей.

Ми зрозуміли, що лінія зіткнення вже перемістилися на госпіталі. Розуміли, що росіяни можуть увірватися і розстріляти всіх. 10 квітня приїхав командир госпіталю та озвучив, що з 10 на 11 квітня 36 бригада морської піхоти буде виконувати бойове завдання – вихід з оточеного Маріуполя. А це 100 км.

Вночі ми завантажили поранених у транспорт, знищили майно, підпалили бункер і вирушили до місця збору. Почався масований артилерійський обстріл. Ми зрозуміли, що далі чекає лиш загибель. Ми разом з пораненими перемістилися у бункер поруч. Вже 12 квітня нам наказали піднятися на поверхню і ми потрапили у полон.

Я був у Оленівці. Їли кашу та щі. Росіяни давали на прийом їжі лише три хвилини. Вона була гарячою, тому доїсти не виходило. Тортур до медиків не застосовували, але наших побратимів катували. Били та катували тих, яких вважали вбивцями та звинувачували у злочинах проти людяності. Вони вважали, що медики допомагали катувати російських полонених. Ще вони питали про "біолабораторії". А також звинувачували у всіх смертних гріхах, принижували українську націю та психологічно тиснули.

Теракт в Оленівці? Я брав участь у допомозі пораненим. Те, що я побачив – я ніколи не бачив такого у житті. Там була велика кількість хлопців, які просто згоріли, понівечені бійці, які стікали кров'ю, бо не було необхідної кількості медичних засобів. Лише о 5 ранку їх почали відправляти в лікарню, кільком довелося ампутувати кінцівки. Для мене не стоїть питання, хто це зробив. Напередодні вибухів адміністрація відселила частину людей у нежитлове приміщення. Ми зрозуміли, що це терористичний акт", – розповів Кубряк в ексклюзивному інтерв'ю "Футбол 24".

Зазначимо, що під час великого обміну 22 вересня Дмитра Кубряка вдалося повернути додому.